Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Мова визначає наш світогляд, і саме за допомогою мовних засобів ми не лише усвідомлюємо, а й конструюємо реальність довкола нас. Події, явища, процеси можна, абсолютно нічим не погрішивши супроти об’єктивної наукової істини, назвати й описати різними словами. Тож чіткі визначення, усталені формулювання, загальновживані мовні конструкції — все це є інформаційною зброєю українців у війні проти російського агресора.
Розгляньмо кілька простих прикладів, йдучи від загального до конкретного.
Велика Визвольна війна українського народу проти рф, а не «російсько-українська війна»
«Українсько-російська», або «російсько-українська» війна, — цілком коректне академічне визначення збройного конфлікту, що точиться зараз між державами Україна й російська федерація. Українські, й особливо світові ЗМІ, часто вживають такий конструкт, не вбачаючи в цьому жодної небезпеки. На перший погляд, це дійсно так, використовуючи наведені означення, вони просто фіксують об’єктивну реальність — війна відбувається між Україною і росією. Однак чи немає тут прихованої небезпеки?
Така небезпека насправді є, і полягає вона в розмиванні відповідальності. Хто винен у війні, яка називається «російсько-українською»? Хто агресор, хто жертва? З об’єктивного академічного визначення й без додаткових пояснень це зрозуміти абсолютно неможливо. Саме звідси походять обурливі заяви окремих громадсько-політичних діячів, які покладають відповідальність за війну на обидві сторони конфлікту й навіть жаліють російських громадян, які буцімто теж є такими само жертвами війни, як і українці.
Означення «російсько-українська» можна вживати після того, як війна стала історією. Тоді, наведене в наукових монографіях і шкільних підручниках, воно вже не викликатиме зайвих запитань, бо вже існуватиме загальносвітовий юридично закріплений консенсус щодо природи й характеру війни та її винуватців. Натомість нині ЗМІ варто уникати такої назви збройного конфлікту між Україною та росією, особливо у заголовках.
Існує чимало інших мовних конструкцій, які аніскільки не грішать проти об’єктивної істини, однак одразу чітко визначають характер і природу війни, вказують агресора й жертву.
— Велика Визвольна війна українського народу та держави Україна проти агресії російської федерації
— неспровокований (широкомасштабний) напад російської федерації на український народ і державу Україна
— справедлива оборонна війна України проти агресії російської федерації
— несправедлива загарбницька війна російської федерації проти України
Ці, подібні до них і похідні від них визначення війни російської федерації проти України є не лише доцільними з військово-політичної точки зору. Насправді вони значно коректніші за абстрактне «російсько-українська війна» навіть з погляду суто наукового.
російська федерація вбила, а не «загинули внаслідок обстрілів»
В інформаційних повідомленнях українських органів влади райтери та спікери зазвичай використовують певний різновид офіційно-ділового стилю з обтічними абстрактними формулюваннями. Є випадки, коли уникнути усталених формулювань дійсно неможливо, тому в офіційних текстах вони подаються як сталі конструкти. На жаль, незрідка їх підхоплюють ЗМІ, й у написаних на основі офіційних повідомлень текстах зберігається кострубатий канцелярит, який до того ж приховує справжню сутність повідомлення.
читайте також:
Візьмімо за приклад цілком коректне офіційне повідомлення від Офісу Генерального прокурора, в якому наведено з’ясовану й зафіксовану станом на сьогодні інформацію про українських дітей, які загинули від початку широкомасштабного нападу російської федерації на Україну.
Офіс Генерального прокурора: «Ювенальні прокурори: 377 дітей загинули внаслідок збройної агресії рф в Україні. Більше ніж 1110 дітей постраждали в Україні з початку повномасштабної збройної агресії російської федерації. Станом на ранок 26 серпня 2022 року, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, 377 дітей загинули та понад 733 дістали поранення різного ступеня тяжкості».
Процитований текст є абсолютно коректним юридично вивіреним повідомленням офіційного органу влади — українські діти загинули й дістали поранення саме «внаслідок збройної агресії РФ в Україні». Однак чи варто журналістам переказувати його тими само словами й у таких само формулюваннях? На мій погляд, ні. Українських дітей убила російська федерація, вчинивши неспровоковану агресію проти українського народу й держави Україна. Тож у заголовках і текстах новинарних повідомлень, підготовлених журналістами на основі офіційної інформації Офісу Генерального прокурора, варто вжити інше формулювання: «російська федерація (або загарбницька армія рф) убила 377 українських дітей» (і далі з відповідними змінами по тексту).
Пропоноване переформулювання жодним чином не грішитиме проти об’єктивної істини, оскільки до широкомасштабного нападу російської федерації на Україну жодна українська дитина не гинула внаслідок обстрілів і бойових дій. росія у буквальному сенсі вбиває українських дітей, і на цьому слід загострювати увагу як українського суспільства, так і світової спільноти. Щоб запобігти ситуаціям, коли Папа Римський називає підірвану фсб російську пропагандистку «бідолашною дівчинкою» і жаліє її як «невинну жертву війни», не згадуючи при цьому сотні українських дітей, убитих і скалічених російською загарбницькою армією.
Вогневий вплив і вогневе ураження здійснюють ЗСУ, а ворог — обстрілює
Ще одне зауваження стосується сталих формулювань, які варто вживати вже як журналістам, так і в офіційних повідомленнях. Українські гармаші, які опанували найкращі зразки західної ствольної та реактивної артилерії, завжди завдають високоточних ударів по складах боєприпасів, штабах, бронетехніці, живій силі й позиціях російських окупантів. Натомість рашисти завжди масовано й хаотично обстрілюють українські населені пункти та місцевість навколо них. Артилеристи ЗСУ здійснюють точне вогневе ураження, російські окупанти б’ють «по площадям».
І це, до речі, вже втретє не буде жодним викривленням об’єктивної істини. Той, хто пильно відстежує ситуацію хоча б на одному з напрямків, уже давно мав змогу переконатися, що всі руйнування цивільної інфраструктури та житлових будинків — наслідок обстрілів російських загарбників. Це рашисти використовують тактику вогневого валу, вщент руйнуючи українські міста й села, щоб мати змогу захопити їх. Показовий приклад — доля тих українських сіл, які були захоплені на початку широкомасштабного вторгнення й потім звільнені ЗСУ. Масові руйнування тут сталися вже після звільнення, коли російські окупанти почали гатити по населених пунктах зі ствольної та реактивної артилерії радянських зразків без щонайменших спроб прицілитися.
читайте також:
Дбайливе ставлення до цивільних громадян України й рідної землі, високий рівень підготовки й ефективність дій у бойових умовах, якісна зброя й ощадливе ставлення до боєприпасів — ось характерні риси українських артилеристів. Натомість рашисти мають на порядки гірші зброю й рівень підготовки, а до місцевих мешканців та української землі ставляться як до чужих і ворожих. Тож це українські артилеристи здійснюють точне вогневе ураження, тоді як російські загарбники — обстрілюють.
* * *
Можна навести ще десятки прикладів того, як мова конструює реальність війни. До окремих із них ми ще звернемося у наступних статтях. Однак вдумливий читач уже зараз може самостійно зауважити відповідні моменти в ЗМІ та власному усному й писемному мовленні та замінити невдалі і/чи шкідливі мовні конструкції на вдалі та корисні. Як переконливо показують наведені приклади, це буде не лише доцільним з військово-політичної точки зору, але й нічим не грішитиме проти об’єктивної істини.
