Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Цей текст — перший і останній, у якому я вживаю визначення «друга армія світу» щодо збройних сил російських окупантів. Надалі планую послідовно уникати вжитку цього словосполучення й раджу всім учинити так само. І ось чому.
«Друга» в лапках: що означає лапкування
Перш за все зауважу, що у ЗМІ, дописах у соціальних мережах чи під час розмови ми вже дуже давно й цілком справедливо використовуємо означений вислів, беручи його в лапки у тексті чи виділяючи інтонацією у мовленні. Так ми повідомляємо читачеві чи слухачеві про те, що словосполучення спотворює реальність, визначення є брехливим і не відповідає дійсності.
Це давній прийом і його звикли вживати повсюдно. «Добрий» (в лапках) насправді означає злий, «перемога» (в лапках) — поразка, «правда» (в лапках) — це брехня. Лапкування настільки утвердилося в писемному вжитку, що зрештою його навіть почали не лише виділяти в усному мовленні інтонаційно, але й робити відповідний жест руками, позначаючи лапки візуально.
Це так звані «повітряні лапки» (Air Quotes) — жест обома руками, коли мовець швидко згинає підняті догори вказівний і середній пальці, немов би «блимає» ними, підморгує співрозмовникові. Такий жест має на меті наголосити, що слова, взяті вами у лапки, не слід сприймати буквально. Адже ви показуєте співрозмовникові, що дійсно не вірите й не погоджуєтеся з тим, що озвучуєте. Насправді ви знущаєтесь з того, про що говорите в лапках.
Перекручені слова Барака Обами, або Як Президент США назвав збройні сили рф «другою армією світу»
З’явився вираз завдяки Президентові США Бараку Обамі 16 лютого 2016 року під час пресконференції на саміті США-АСЕАН
Саме так відбувається з лапкуванням давно й послідовного поширюваного рашистською пропагандою визначення. З’явилося воно завдяки Президентові США Бараку Обамі, який 16 лютого 2016 року під час пресконференції на саміті США-АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) у Саннілендсі, штат Каліфорнія, сказав дослівно таке: «…yes, Russia has a major military. Obviously, a bunch of rebels are not going to be able to compete with the hardware of the second-most powerful military in the world».
Перекласти це можна так: «…так, росія має велику (або потужну) армію. Очевидно, що купка повстанців не може змагатися з обладнанням другої за потужністю армії у світі».
Характеристику російській армії Барак Обама дав, відповідаючи на запитання про успіхи й подальші перспективи здійснюваної за ініціативи владіміра путіна військової операції росії у Сирії. При цьому американський Президент наголошував, що росія самотужки затягує себе у трясовину й бойові дії не припиняться, навіть якщо російська армія досягне певних початкових успіхів.
Барак Обама закликав путіна зупинити насильство та припинити невибіркові бомбардування сирійських шкіл і лікарень, здійснювані російською авіацією. Також американський Президент попереджав і про суто економічну ціну війни у Сирії для росії. Затягування росією сирійської кампанії та постійну окупацію Сирії Обама називав надто дорогою забаганкою путіна, особливо якщо поглянути на стан російської економіки.
І лише зробивши ці та низку інших ремарок, Президент США зауважив, що купка повстанців (bunch of rebels) справді не може протистояти російській армії за рівнем військово-технічного забезпечення.
Як «купка повстанців» перетворюється на «серйозні загрози»
Російські пропагандисти відразу нещадно вирвали слова Президента США з контексту й почали інтерпретувати їх у максимально вигідному для себе ключі. Якщо перша публікація RT, яка з’явилася 17 лютого 2016 року, ще відносно точно подавала слова Барака Обами в перекладі російською мовою і, головне, давала ширший контекст, то вже наступного дня почалася пропагандистська кампанія з поширення мислевірусу про «другу армію світу» з доволі суттєвими підмінами змісту насправді сказаного американським Президентом.
Досить порівняти тексти на скриншотах із сайту RT, щоб побачити, як рашистські пропагандисти трансформували початковий меседж у максимально вигідний для себе бік. Так, у первинній публікації і назва, і зміст цілком відповідають сенсу сказаного американським Президентом.
-
- Скриншоти публікації на сайті RT. Дата публікації: 17 лютого 2016 р.
-
- Підкреслення і виділення червоним автора
А вже наступного дня думку Президента США відповідним чином переінакшили, не лише вирвавши її з контексту раніше сказаного і змінивши акценти, але навіть замінивши «купку повстанців» оригінального виступу на «серйозні загрози».
-
- Скриншоти публікації на сайті RT. Дата публікації: 18 лютого 2016 р.
-
- Підкреслення і виділення червоним автора
А далі вже запущену RT тезу масово підхопили загальноросійські та регіональні медійні ресурси й почали щедро засівати мізки росіян думкою про те, що російська армія настільки сильна, що гідна називатися другою за потужністю у світі. І навіть сам очільник США — головного у їхньому сприйнятті суперника росії на світовій арені — визнає це!
При цьому, звичайно, малося на увазі, що випереджала російську армію лише американська, а збройні сили всіх інших держав уже шикувалися за порядковими номерами після цих двох мегагігантів. Найрадикальніші російські публічні спікери навіть поспішили заробити на цьому політичні очки, заявляючи, що ще невідомо, чия армія сильніша — російська чи американська.
Так, скандально відомий дмітро рогозін, який під той час обіймав посаду віцепрем’єра російського уряду, опублікував твіт за такою фразою: «Ну может пока и не первая, но уж точно не вторая, господин президент!». У фразі прочитується двоїстість сенсів не лише на рівні підважування першості американських збройних сил, але й у зверненні рогозіна, бо не до кінця зрозуміло, до очільника якої держави звертається автор допису — Президента США Барака Обами чи президента росії владіміра путіна. Мабуть, таки до першого, бо слово «президент» написане з маленької літери.
Небезпека віри у пропагандистські штампи
Найнебезпечнішим наслідком безсоромної пропаганди є те, що у неї починають вірити не лише ті, на кого вона спрямована, не тільки самі пропагандисти та їхні ретранслятори, але навіть самі замовники. Саме щире переконання вищого військово-політичного керівництва рф у тому, що російська армія якщо і поступається комусь на планеті своєю військовою потугою, то хіба що збройним силам Сполучених Штатів Америки. Саме ця сліпа віра у власну потужність, яка буцімто на порядки перевищує можливості Збройних Сил України навіть за умов підтримки з боку світової спільноти, підштовхнула рф до початку повномасштабного нападу на Україну.
У світі також, принаймні почасти, повірили російській пропаганді. Позиція світових лідерів щодо підтримки України напередодні й у перші тижні повномасштабного вторгнення трансформувалася дуже повільно. Спочатку прогнозували, що Україна зможе протриматися кілька діб, щонайбільше — 2-3 тижні. З огляду на це робилася ставка на постачання озброєння, придатного для використання мобільною піхотою, яка пересувається на позашляховиках чи у кращому разі легких бронемашинах. І лише мужній та ефективний спротив усіх Сил оборони України й готовність українського народу завершити війну проти підступного агресора тільки перемогою остаточно зламали поширене переконання про те, що російська армія є другою у світі за своєю військовою міццю.
Мужній та ефективний спротив усіх Сил оборони України й готовність українського народу завершити війну проти підступного агресора тільки перемогою остаточно зламали поширене переконання про те, що російська армія є другою у світі за своєю військовою міццю.
Дута велич рашистського нападницько-окупаційного війська стала очевидною всім і вислів «друга армія світу» остаточно взяли в лапки. Вже навіть окремі російські пропагандисти, які впродовж років розпалювали агресію проти українського народу й держави Україна, змушені визнавати недолугість російських збройних сил.
Навіть окремі російські пропагандисти, які впродовж років розпалювали агресію проти українського народу й держави Україна, змушені визнавати недолугість російських збройних сил.
Не «друга армія світу», а армія найбільших втрат
Однак чи варто вживати визначення «друга армія світу» навіть у залапкованому вигляді? Про мене — ні. На мій погляд, це недоречно й навіть шкідливо. Бо навіть стверджуючи, що військо рф не є другою армією світу, ми все одно згадуємо про рашистські збройні сили в контексті мислевірусу про другу армію світу.
Однак чи варто вживати визначення «друга армія світу» навіть у залапкованому вигляді? Про мене — ні. Це недоречно й навіть шкідливо.
Варто повністю відмовитись від використання цього словосполучення, називаючи збройні сили агресора інакше — як суто технічними нейтральними термінами «армія росії/рф» чи «збройні сили росії/рф», так і політично забарвленими словосполученнями «армія країни-агресора рф», «військо рашистських окупантів», «збройні сили російських загарбників» тощо.
Якщо ж є потреба чи дуже вже хочеться використати на позначення російської армії якесь визначення з метою її приниження, то цілком згодиться «розхідна» армія, себто армія найбільших втрат, яка воює числом, а не вмінням, не рахуючись ані з втратами власних солдатів, ні з економічними витратами. Співвідношення витрачених ресурсів з досягнутими результатами в російській армії чи не найгірше у світі.
Рашисти справді спроможні воювати, лише убиваючи об українську зброю тисячі власних солдатів і викидаючи на вітер мільярди доларів. «Пустить в расход» — це словосполучення якнайкраще віддзеркалює те, що відбувається в російській армії з її власними солдатами під час будь-якої війни, й особливо під час нинішньої загарбницької війни проти України.
Судячи з усього, путін збирається воювати, доки у нього фізично не закінчаться громадяни росії, яких можна кидати в м’ясорубку війни і/або гроші, якими можна війну фінансувати. У цьому сенсі збройні сили рф — це буквально з(а)гублена і в(и)трачена армія, яка без ліку згублює життя власних солдатів і втрачає колосальні економічні ресурси.
Втім, попри допустимість визначення «армія найбільших втрат», все ж, на мій погляд, варто максимально послідовно дотримуватись нейтрально-академічних визначень збройних сил ворога й уникати невиправданого приниження противника, якщо це не зумовлено відповідними військово-політичними завданнями і/або контекстом. Рашисти як вороги, звичайно, не заслуговують на жодну повагу, однак їхні військово-технічні можливості потребують максимально об’єктивної та адекватної оцінки, чому надмірне використання принизливо-ображальних визначень аж ніяк не сприяє.
