У минулому літаючі дрони успішно і не дуже використовували не лише під час ведення війн, але й у цілком мирних сферах. А часом безпілотники й поготів відігравали абсолютно…
Ідея про провідну роль авіації в сучасних війнах була оформлена ще сто років тому італійським генералом, артилеристом Джуліо Дуе. Переконавшись у тому, що в битвах Першої світової витрати артилерійських боєприпасів невиправдано великі, він запропонував основні удари покласти на новий вид збройних сил – авіацію. Остаточно ідею повітряної війни він сформулював у 1921 році.
Дуе узагальнив досвід Першої світової і спробував знайти вихід з так званого позиційного глухого кута. У звичайній війні після досягнення переваги в повітрі авіація підтримує наступ танків і піхоти. За доктриною Дуе після досягнення переваги в повітрі авіація продовжує бомбардувати супротивника, поки той може ще чинити опір.
Дуе по суті першим запропонував тактику масованих точкових ударів по критично важливих об’єктах інфраструктури супротивника i доведення його до такого стану, щоб він просто не зміг вести війну через позбавлення сил та засобів.
У середині ХХ століття авіація, особливо стратегічна, зокрема, відіграла значну роль у розгромі гітлерівської Німеччини, виводячи з ладу підприємства військово-промислового комплексу в тилу.
Тоді ж німці почали експерименти з керованими бомбами, але не встигли їх завершити.
Наприкінці ХХ – початку XXI століття роль авіації у військових конфліктах значно зросла, зокрема, за рахунок застосування принципово нових видів озброєння – керованих ракет і авіабомб із системою лазерного наведення. З їх застосуванням у 70-х роках минулого століття почалася нова ера повітряних воєн.
Яскравим прикладом може бути знищення мосту Хамжонг (Паща Дракона) через річку Сонгма у В’єтнамі. Міст цей був дуже важливим для логістики сил В’єтконга.
Американці почали його бомбити 3-4 квітня 1965 року і це закінчилось невдачею. Міст час від часу бомбили 7 років, він витримав 873 нальоти. Знищили міст лише після застосування 27 квітня та 13 травня 1972 року нових керованих бомб із лазерним наведенням. Це було перше вдале застосування нової високоточної зброї.
Знову заговорили про них після успішної операції збройних сил Азербайджану восени 2020 року проти військ Вірменії під час так званої Другої карабаської війни – збройного конфлікту між Азербайджаном та самопроголошеною Нагірно-Карабаською республікою (Республікою Арцах).
Азербайджан тоді вперше застосував 250-кілограмові осколково-фугасні бомби QFAB-250 LG. Ця бомба розроблена на основі спільного проєкту Азербайджану і турецької компанії ASELSAN.
Вона оснащена крилами і лазерною головкою наведення. Що дуже важливо – такою системою можна дооснащувати звичайні некеровані бомби ОФАБ-250, переводячи їх у ранг високоточної зброї.
Завдяки лазерному наведенню бомба забезпечує ураження цілей з дистанції до 12 000 метрів з точністю до 10 метрів. Радіус ураження під час вибуху – до 100 метрів.
Вони були на озброєнні підрозділів азербайджанської штурмової авіації, яка завдавала ракетно-бомбових ударів по-вірменських позиціях. Так, під час прориву фронту поблизу селища Беюк-Мерджанли (дослівно − Великий Мерджанли) у Джабраїльському районі Азербайджану завдяки застосуванню саме нової авіаційної бомби QFAB-250 LG вдалося уникнути руйнувань цивільної інфраструктури. Як тоді повідомив речник МО Азербайджану, підполковник Анар Ейвазов, були знищені опорні пункти противника в напрямку Агдеринського району і Муровдага, панівні висоти були взяті під контроль. Позиції поблизу Беюк-Марджанли були ключом до долини р. Аракс.
Після прориву фронту в Беюк-Марджанли вірмени змогли виставити проти наступу азербайджанців лише окремі групи прикриття, і азербайджанський наступ по суті стримувала лише власна обережність.
Штурмовики азербайджанських ВПС під час операції в Нагірному Карабасі працювали в парі з БПЛА «Байрактар». Окрім широковідомої ролі ударних БПЛА, під час окремих операцій «Байрактари» виконували роль целевказівних повітряних пунктів. Завдяки своїй малій швидкості – до 120 км/год – вони перебували в повітрі поблизу лінії фронту і потужним лазером підсвічували цілі.
Тоді ж знов проявилися і певні ускладнення з використання керованих бомб.
Тож, для їх успішного застосування, по-перше, необхідна гарна погода – в умовах дощу, туману, снігу лазерний промінь не здатен підсвічувати ціль. По-друге, для впевненого влучання в ціль літак повинен деякий час перебувати в зоні ураження сил ППО.
Тож для вдалого застосування в умовах сучасної війни керованих бомб необхідна ціла низка факторів, таких як подавлення та знищення комплексів ППО, наприклад, спеціалізованими антирадарними ракетами, прикриття своїх бомбардувальників від атак ворожих винищувачів. При комплексному застосуванні БПЛА, антирадарних ракет, завчасним ударам по аеродромах, де базується винищувальна авіація, такі бомби як QFAB-250 LG завдадуть неабиякої шкоди ворогу.
