Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
 
		
Один за одним чотири Мі-8 – із Державним Прапором України та прапорами видів Збройних Сил – велично пролетіли над аеродромом «Чайка» під гучні оплески захоплених глядачів. Так 25 років тому, 24 серпня 1997-го, у передмісті Києва розпочався перший в Україні авіаційний парад.
Масштабне авіаційне шоу, присвячене дню проголошення Незалежності України, запам’яталось надовго, адже відбувалося вперше. Уперше десятки тисяч українців наживо побачили авіаційну міць держави. У параді взяли участь літаки майже всіх родів авіації: винищувачі МіГ-29, МіГ-23 та Су-27, штурмовики Су-25, бомбардувальники Су-24, винищувачі-бомбардувальники Су-17, транспортник Іл-76, навчально-тренувальні L-39. Були залучені й дальній надзвуковий стратегічний бомбардувальник Ту-22 та надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-160, для якого цей виступ став лебединою піснею в Україні. Демонстрували майстерність і пілоти спортивної авіації.
Усього в параді взяли участь 25 типів літальних апаратів. На окремій трибуні за проходженням літаків спостерігало вище керівництво України – Президент, Міністр оборони, Прем’єр-міністр, Голова Верховної Ради тощо.
– Аеродром «Чайка» обрали із міркувань безпеки, аби уникнути проходження техніки над містом, – пригадує генерал-майор у відставці Володимир Алексєєв, тоді заступник начальника бойової підготовки ВПС України, а на авіапараді у 1997 році – керівник польотів. – Також «Чайка» була оптимально розташована з огляду на підхід літаків до аеродрому з місць постійної дислокації авіаційних підрозділів.
З інтервалом у 1 хвилину вертольоти та літаки виконували свій прохід. Усе відбувалось із точністю швейцарського годинника. Аби досягти такої злагодженості, льотчики, відпрацьовуючи індивідуальну майстерність і групову злітаність, безперервно тренувались упродовж двох місяців.
На парад усі літаки піднімались із різних аеродромів по всій країні. Так, над Прилуками відбувалася зустріч Ту-160, який там базувався, із миргородськими Су-27 та Ту-22, що злітали з Полтави. Групи збиралися в стрій також над Прилуками, і вже далі за маршрутом до них прилаштовувалися МіГ-29 з Василькова.
– Найскладнішим було розрахувати час проходження кожної машини, які летять з надто різними швидкостями. Обчислити час, швидкість, відстань із такою точністю, щоб і тихохідний вертоліт чи літак, і швидкісний винищувач пройшли гарним строєм – завдання не з легких. Але наші штурмани під керівництвом генерал-майора Сергія Сафронова, тоді головного штурмана ВПС ЗСУ, продемонстрували неймовірну майстерність. Вони спланували зліт кожної машини так, щоб ті над аеродромом йшли із хвилинним інтервалом. Усе було прораховано. Штурмани впорались на відмінно.
Філігранності в розрахунках вимагало не лише складання плану проходження літальних апаратів. Довелось організаторам поморочити голову і з підвішуванням прапорів до вертольотів, що відкривали авіапарад. Як пригадує Володимир Алексєєв, розрахунок ваги підвісів забрав трохи часу.
– Було кілька варіантів, поки нарешті підібрали потрібну вагу піску, яким наповнювали мішки для врівноваження. Адже потрібно було зробити так, щоб мотузка, на якій кріпився прапор, не намоталась на гвинт або не перекрутилась, щоб звисала вертикально таким чином, аби стяг гарно майорів. Впорались і з цим.
 
Того року на «Чайці» уперше пілотажна група «Українські соколи», створена у 1995-му, виступила у складі 6 МіГ-29. До цього вони виконували програму лише четвіркою – ромбом. Окрім того, на показі військові льотчики Микола Коваль на Су-27 та Олександр Головань на МіГ-29 блискуче виконали фігури вищого пілотажу. Це вже пізніше українці звикли, що військові пілоти – аси. А тоді на «Чайці» глядачі із захватом споглядали, як винищувачі майстерно крутять «бочку», зі швидкістю майже 0 зависають у вищій точці «дзвону» чи замикають «мертву петлю».
25 років тому єдиний свій виступ здійснила й українська пілотажна група «Українські козаки» на L-39. Через трагічні події групу незабаром розформували.
Але не лише на літаках авіатори вражали глядачів. Герой України Юрій Тішков виконав бездоганний пілотаж на гелікоптері Ка-27. Таких віражів, розворотів, спіралей та інших фігур майже ніхто з присутніх ніколи не бачив.
Свою майстерність на авіашоу продемонстрували і пілоти спортивної авіації. Начальник Центрального аероклубу України ім. О.К. Антонова Володимир Грибанов на польському навчально-спортивному літаку «Вільга» хвацько покрутився і під шалені оплески глядачів здійснив посадку на майданчик розміром приблизно 50х50 метрів перед трибуною.
«То було щось незабутнє, вражаюче! – пригадував вже через роки один із глядачів. – Пам’ятаю, летить МіГ-29 так низько, тихо-тихо, із невеликим свистом, а як тільки пролетів – рев, аж мурахи по спині. А що наші «Соколи» витворяли…»
Сьогодні, як і 25 років тому, українці можуть пишатись своєю військовою авіацією. Українські військові аси й у 2014 році, і цьогоріч показують високий професіоналізм, патріотизм і героїзм, перемагаючи ворога у повітряних боях та рівняючи з землею позиції російських окупантів.
@armyinformcomua 
 
   
   
 
    Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні повідомив про підготовку 20-го пакета санкцій ЄС, деталі щодо ситуації в Покровську, а також про те, що українська розвідка встановила точні адреси місцезнаходження понад 300 українських дітей, викрадених росією.
 
   
   
 
    На Оріхівському напрямку 26 жовтня 2025 року підрозділи 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» майстерно відбили зухвалу атаку противника, коли близько десяти російських штурмовиків на мотоциклах спробували раптово прорвати українську оборону.
 
   
   
 
    На Лиманському напрямку один окупант потрапив у поле зору одразу двох українських екіпажів БПЛА — тому момент ураження FPV-дроном батальйону «Signum» випадково зняв безпілотник суміжного підрозділу.
 
   
   
 
    Прикордонники викрили на Волині канал незаконного переправлення військовозобов’язаних чоловіків до Євросоюзу.
 
   
   
 
    Українські аеророзвідники стали свідками вельми невдалої спроби пораненого російського загарбника позбавити себе страждань.
 
   
   
 
    Один із підрозділів 143-го батальйону 115-ї окремої бригади територіальної оборони, опинившись у глибокому оперативному оточенні на Донеччині, утримував позиції майже 50 днів під постійними атаками та здійснив прорив на світанку, пройшовши кілька кілометрів крізь бойові порядки противника.
Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
 
             
             
            