Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Сьогодні Україна відзначає своє головне свято — День Незалежності. З нагоди 31-ї річниці проголошення суверенітету АрміяInform звернулася до українців з єдиним запитанням — що для вас означає Незалежність України?
«Незалежність потрібно відстоювати, що українці й роблять сьогодні…»
Генерал-майор Ігор Гордійчук, Герой України, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна:
«Особисто для мене й моєї родини — це почуватися, як у своїй хаті, де, як писав поет, своя правда, своя воля. А ще — можливість відкрито висловлювати свої думки, не боячись, що тебе переслідуватимуть, впливати на рішення державних мужів. Знаєте, я заздрю своїй доньці Марті: вона ще досить молода дівчина, може обирати, де їй жити, якими країнами подорожувати. Моє покоління в її роки і мріяти не могло про щось подібне. Але незалежність потрібно відстоювати, що українці й роблять сьогодні, часто розплачуючись життями за майбутнє дітей та онуків».
«Що для мене Незалежність України? Якщо лаконічно, то все!»
Вадим Озірний, полковник ЗС України, нагороджений орденом Хмельницького III ступеня:
«Що для мене Незалежність України? Якщо лаконічно, то все! До 2014-го більшість з нас особливо й не замислювалися над тим, що вона дала нам, ця незалежність. А дала вона головне — почуватися громадянином, можливість реалізовуватися в тій чи іншій галузі. Між нами й росіянами — величезна прірва. Коли спілкуєшся з ними, то складається враження, що вони приїхали з радянського союзу, вони не розуміють чому ми, українці, не хочемо ходити вулицями леніна чи дзержинського, навіщо нам Європа, чому наші діти, онуки прагнуть здобувати освіту в кращих європейських вишах. Абсолютній більшості пересічних росіян усе це не потрібно. Їм потрібна „велика росія“». У їхньому схибленому розумінні слова «велика»…
Багато українців зрозуміли, що таке жити в незалежній державі лише тоді, коли прийшла війна
Юлія Вотчер, волонтерка:
«Багато українців зрозуміли, що таке жити в незалежній державі лише тоді, коли до нас прийшла, точніше її принесли росіяни, війна. Маю знайомих, у серцях і душах яких почали проростати зерна патріотизму та поваги до держави лише тепер. Якщо раніше багато хто з них ставив запитання на кшталт „а що мені дала ця незалежність?“, то тепер вони його не ставлять. Скажу більше: сьогодні вони воюють у лавах Українського війська, волонтерять, допомагаючи нашим воякам хто чим і як може.
Сьогодні чимало пересічних українців, які не вирізняються статками, допомагають армії. Люди розуміють, що лише сильне військо спроможне захистити Україну, давши їм можливість жити в мирі та спокої на своїй землі».
«Вірю в майбутнє своєї країни і знаю, що кращі її часи вже не за горами»
Віталій Баранов, підполковник, «Кіборг», лицар двох орденів Богдана Хмельницького, сьогодні у складі ЗС захищає Україну:
«Незалежність України — це можливість кожного її громадянина бути вільною людиною, не відчувати диктату держави. Сьогодні Україну захищають її ровесники, а то й, образно кажучи, діти — чимало вояків Українського війська народилися після того, як на політичній мапі з’явилася Українська держава.
Я вірю в те, що українці проженуть зі своєї землі рашистських поганців, вірю в майбутнє своєї країни і знаю, що кращі її часи вже не за горами».
