«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Україна народжувалася довго. Вагітність була тривалою, перейми – важкими, а пологи кривавими.
Знадобилося понад тисячу років, від часів Київської Русі й до проголошення Української Народної Республіки, щоб дитина незалежності нарешті сформувалась і почалися перейми.
Тривала вагітність потребувала праці численних доглядачів, які піклувалися про матір і плід. Нам відомі тисячі та невідомі мільйони імен цих прогресорів, які рухали історію українського народу до здобуття власної держави.
Київський князь Володимир Святий хрестив Україну-Русь, але ж хрестилися сотні тисяч залежних від нього підданців, серед частини яких поволі поширювалася грамота й писемність, утверджувалася культура. Тисячі переписувачів, перекладачів, письменників, художників, архітекторів впродовж століть після володимирового хрещення формували Україну такою, якою вона стала. І мільйони сприймали їхню працю і їхнє бачення своєї Батьківщини, утверджували його й несли далі через віки.
Український поет Тарас Шевченко писав свої геніальні поезії, але ж переписували, друкували, поширювали, читали, запам’ятовували і декламували їх мільйони українців. Кожен, хто купував і гортав томик «Кобзаря», вішав портрет Тараса у сільській хаті поряд з іконами, цитував рядки шевченкових віршів, сприяв утвердженню української ідентичності та наближав творення української держави.
Усі вони колись – усі ми нині – рухали і рухаємо історію.
Важкі перейми ХХ століття – Перші та Другі визвольні змагання, шлях через терор, репресії і переслідування – привели нарешті до пологів, які тривають уже понад 30 років від 24 серпня 1991 року.
І навіть після цього формального здобуття Незалежності українцям знадобилося тридцятиліття для того, щоб Незалежність формальна, проголошена кимось десь у Києві, стала справою особистою, приватною, інтимною. На цьому шляху були Помаранчева революція, Революція Гідності – Майдан, відкрита збройна агресія російської федерації в Криму та на Донбасі та загальнонаціональний опір широкомасштабному нападу від 24 лютого 2022 року. Вони стали тими поворотними точками, які остаточно утвердили ідею Незалежності як високу особисту цінність кожної і кожного з українців.
Упродовж історії ми сплатили і продовжуємо платити нині надзвичайно високу, страшну ціну за Незалежність. Однак ціна відсутності Незалежності завжди була для нас ще жахливішою. Саме тому українці так цінують «рваний солодкий опік громадянства свого» і боронять «навіть тоді, коли не лишається сил, мову своєї ніжності, які розуміють усі, межі своєї свободи, бачені звідусіль» (Сергій Жадан).
Незалежна Україна народилася. Ми зобов’язані захистити й уберегти цю маленьку дівчинку.
