Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Широкомасштабне російське вторгнення в Україну застало командира відділення одного з підрозділів морської піхоти «Насіма» на ротації. Його батальйон виконував завдання на одному зі східних напрямків.
− 24 лютого 2022 року для нас почалося з масованих артилерійських обстрілів, по нас безперестанку працювали «Гради», в небі рискала ворожа авіація. Напруга була неймовірна. Часу на відпочинок практично не мали – спали не більше ніж 2 години. Але жодного разу ніхто не поскаржився, бо ми розуміли, що не маємо права на слабкість, − пригадує «Насім».
Військовий на війні з 2020-го, тоді чоловік підписав контракт зі Збройними Силами України і поповнив лави морської піхоти. Свій вибір пояснює просто: «Коли ти можеш вплинути на ситуацію, то відчуваєш себе людиною, а сидіти вдома і чекати чогось від когось – не мій шлях».
Відтоді «Насім» упевнено набував бойового досвіду і, як виявилося, недарма. Сьогодні морпіх має за плечима безліч боїв – важких і виснажливих.
− Найважчим, певно, видався той, де ми мали відбити ворожу колону в одному з населених пунктів на сході. Сили противники тоді переважали в п’ятеро, а може й більше. Наша група потрапила в оточення, а в мене до того ж закінчилися лінзи й зламалися окуляри, тож був практично сліпим. Але завдяки командиру роти «Беркуту» та старшому сержанту «Фаготу», які нас виводили, все обійшлося добре. Тоді ми подолали шлях у 13 кілометрів, поки пересувалися полем, було ще нічого, а ось коли довелося пересуватися через річку – то думали, що не дійдемо. Самі уявіть, ми по груди у воді, а температура -13 градусів морозу і сніг валить, − розповідає командир відділення.
Щойно морпіхи потрапили до позицій українських військових у сусідньому селі, почали готуватися приймати черговий бій. Адже противник уже стягував свої сили у їхньому напрямку.
− рашисти знали, що в нас майже нічого не залишилося з протитанкового, крім РПГ. Тож вони викотили свою техніку на дистанцію 600-700 метрів і просто гателили по нас. Але хіба цим можна нас здивувати? Як на мене, сьогодні нас уже нічим не залякати. Відтак, незважаючи на переважаючі сили ворога, ми не тільки відбили їхні спроби наступу, а й спалили декілька одиниць техніки. Стало легше під вечір, коли нам підійшла на допомогу одна з бригад, − згадує «Насім».
Морпіх упевнений, що важливим фактором успіху його підрозділу є те, що більшість військових – це люди з чималим бойовим досвідом.
− Наприклад, нещодавно ми мали взяти штурмом одне селище в Донецькій області. Приїхали на техніці, десантувалися, стали колоною за технікою і почали заходити в село. Там нас зустріла украплена позиція ворога – декілька кулеметних точок плюс БМП-3. Це їх не врятувало. Ми виконали завдання − вибили окупантів із села, знищили бронемашину та декілька вогневих точок. Але найголовніше – ми відпрацювали без жодних втрат. А це і є справжнім показником професіоналізму, − говорить військовий.
Фото Олександра Завтонова
