Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Майстер-сержант Сергій на псевдо «Сержант» обіймає посаду головного сержанта одного з батальйонів територіальної оборони. І офіцери, і побратими звертаються до нього лише на ім’я та по батькові, висловлюючи так повагу до бійця. А під час вишколів, які влаштовує головний сержант для особового складу батальйону, його команди та поради беззастережно виконують усі без винятку, зокрема й керівний склад підрозділу. Про бойовий шлях воїна та роль сержанта в ЗСУ із Сергієм говорила спеціальна кореспондентка АрміяInform.
Зустрітися з військовослужбовцем ТрО ЗСУ ми домовляємось на одному з полігонів неподалік Харкова. Саме тут він навчає особовий склад підрозділу військової справи — поводженню зі зброєю, тактиці ведення бою, тактичній медицині, військовій топографії тощо. Приїжджаємо туди за 15 хвилин до призначеного часу — о 5:45 ранку. Із подивом спостерігаємо, що, незважаючи на такий ранній час лунає стрільба — військові відпрацьовують елементи ведення вогню зі стрілецької зброї з різних положень із-за укриття. У перерві, поки армійці відпочивають, Сергій розповідає про своє становлення як військового.
За освітою чоловік ветеринарний лікар, але у 2016 році вирішив пов’язати своє життя з армією.
— Прикладом для мене стали брат та друг, які вже давно проходять службу у Збройних Силах України. От і мене затягнуло…
Службу Сергій розпочав в окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, продовжив у лавах «Холодного Яру». Упродовж 4 років виконував бойові завдання в районі проведення ООС.
— Перша моя ротація була на Донеччині, під Мар’їнкою, Красногорівкою. Не найкращі спогади — противник стояв на пануючій висоті, наші позиції розташовувалися нижче, в лісосмузі. Ворог постійно гатив по нас із мінометів, великокаліберної зброї, забираючи життя моїх побратимів. Як вижити в тих умовах, нас навчали більш досвідчені воїни, які, зокрема, проходили службу в Афганістані. Саме там зрозумів одну річ — на війні, чим глибше ти окопаєшся, тим більше шансів, що залишишся живим, — посміхається майстер-сержант.
Потім були гарячі точки в районі Донецького аеропорту поблизу Авдіївки та на териконах у районі Волновахи. Між виконанням бойових завдань Сергій неодноразово проходив курси підвищення кваліфікації, зокрема, за участю іноземних інструкторів, курси лідерства, відточуючи бойову майстерність та професіоналізм. Але восени 2021 року Сергій повернувся до цивільного життя.
— За час служби я майже не бачив, як зростає дитина, тому вирішив приділити увагу їй, хоча розумів, що повномасштабна війна росії проти України неминуча. Знаєте, агресію росіян на Донбасі можна було порівняти із замахом кулака. Рано чи пізно цей кулак повинен був завдати удару. 24 лютого це сталося…
Через активні бойові дії, які тривали на Харківщині, Сергій не зміг повернутися до колишньої бригади, тому вирішив приєднатися до одного з батальйонів територіальної оборони, які на той момент формувалися в обласному центрі. Враховуючи морально-ділові якості, командир підрозділу призначив майстер-сержанта на посаду головного сержанта батальйону.
На той момент більшість особового складу — добровольці, які прийшли з різних сфер цивільного життя: від вчителя до айтівця, не мали жодного бойового досвіду. Вже з перших днів, між виконанням бойових завдань підрозділу, Сергій розпочав активну підготовку тероборонців. Наразі, на шостому місяці війни, армійці відмінно володіють навичками поводження з усіма видами озброєння, яке є в наявності в підрозділі — від стрілецької зброї до гранатометів, зокрема західних зразків.
— Щойно батальйон було сформовано, кожен військовослужбовець мав змогу проходити вишколи по 2–4 рази на добу. Всі вони дуже мотивовані, оскільки ніхто не хоче, щоб війна прийшла до їхньої власної домівки. Всі розуміли, що на підготовку дається замало часу — сьогодні є можливість тренуватися, а завтра ти можеш опинитися на фронті, де твої навички врятують життя. Моїх бійців нічим не зупиниш — очі горять, кров кипить — козацьких дух прокинувся в кожного!
Головний сержант розповідає, що підготовка особового складу була суцільною імпровізацією — аби надати нових знань бійцям, ловили кожну можливість — тренувалися в підвалах та на полігонах, запрошували іноземних інструкторів, які були проїздом в обласному центрі.
«Ви красунчики» — саме так називає своїх підопічних Сергій. А також мріє, аби до української армії надійшло якомога більше західного озброєння. Він впевнений — наразі кожен боєць може опанувати будь-яку зброю, адже знає, що саме від нього залежить наша перемога в цій війні!
Разом із рештою своїх побратимів Сергій постійно перебуває на полі бою, адже вважає, що головний сержант батальйону повинен бути поряд зі своїми підлеглими.
— Головна роль сержанта полягає в забезпеченні навченості та добробуту особового складу. Він повинен вміти вести за собою людей.
Гасло сержанта: «Слідуй за мною, роби як я», і я намагаюся його дотримуватися — тобто особистим прикладом демонструю, яким повинен бути військовослужбовець ЗСУ і на полігоні, і на бойових позиціях.
Фото автора
