Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
До однієї з передових ділянок оборони на Запоріжжі, де тримає оборону підрозділ, в якому воює військовослужбовець на позивний «Партак», добираємося позашляховиком на максимальній по бездоріжжю швидкості.
— Цей район був відбитий підрозділами ЗСУ в російських окупантів нещодавно, — пояснює пізніше «Партак». — Навздогін орки ще й отримали з усіх наявних в нас калібрів так, що нині не наважуються на будь-які наступальні дії. Відтак, на сьогодні єдина прийнятна для них тактика бойових дій — це артилерійські удари у випадку прояву нашої найменшої активності, навіть при стрімкому русі польовими стежками поодиноких легковиків…
Підтвердження тому той факт, що після прибуття нашої автівки в першу точку призначення на «сліпій» для артилерії ворога ділянці, по лінії уздовж нашого маршруту прилетіло чотири ворожі великокаліберні артилерійські снаряди.
«Партак» розповів, що мін, снарядів та ракет орки не шкодують навіть попри знищення їхніх складів, сховищ та командних пунктів українською артилерією. Не зважають вони й на невисоку точність своїх ударів. Бо чомусь вважають тактичним «успіхом» влучання бодай у сільський ставок, покинуті ферми чи житло мирних людей тощо.
Звичайно ж, це не логічно, та не дає ніякої переваги у тактичному відношенні На додаток, таке лише сприяє більшій люті українців до тих, хто досі лицемірно називає нас своїм «братнім народом». Але пояснювати їм зрозумілі бодай і дитині елементарні речі дарма. Бездушна перелякана орда тупо «перемелює» артилерійськими боєприпасами усяку площину, де навіть гіпотетично може діяти наш солдат.
— Ну, а ми — не московити, — продовжує розповідь «Партак». — Ми їх нищимо філігранно. Чи самі, чи з допомогою розвідників вираховуємо їхні тотожні координати, після чого наша арта перетворює їх на добриво й металобрухт точковими ураженнями. Ще один нюанс, який підкреслює різницю у наших світоглядах — ставлення до свого особового складу. Ми бережемо людей, це головне наше багатство й цінність. Вони — ні! Щоразу після знищення їхніх вогневих позицій та скупчень живої сили московити знову й знову заводять у місця наших вдалих вогневих ударів техніку й людей…
Фото Віктора Шевченка
