У Маневицькому районному суді Волинської області винесли вирок адміністратору популярної Viber-спільноти, який протягом майже року інформував тисячі підписників про місця проведення…
Міністр оборони країни-агресорки сергій шойгу… Попри невдачі очолюваної ним армії під час так званої спеціальної військової операції в Україні нещодавнє опитування російської недержавної дослідницької організації «Левада-центр» показало, що своєю популярністю він поступається лише президенту володимиру путіну, поділяючи друге місце з головою уряду рф михайлом мішустіним. У чому «секрет успіху» генерала? Спробуємо розібратися…
«Кому я маю давати інтерв’ю, генералам?»
Причинами такої любові росіян до шойгу експерти вважають його доволі уважне ставлення до власного іміджу й вибудувану роками ефективну систему боротьби з критикою… Тиск на російські мас-медіа, ціла армія ручних підгодованих журналістів впевнено роблять свою справу.
Незалежний російський сайт Important Stories, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях, пригадує поїздку тодішнього міністра з надзвичайних ситуацій до Дагестану.
9 грудня 1999 року літак із шойгу та журналістами сів у Махачкалі, звідки вони мали вирушити до щойно звільнених від бойовиків сіл Карамахі та Чабанмахі. Міністр, який тоді очолював список партії «Єдність» (майбутньої «єдиної росії») у виборах до держдуми, мав розповісти перед камерами про виділення грошей на відновлення Дагестану. Це була важлива передвиборча поїздка, адже війна в Дагестані та Чечні була головною темою тієї кампанії.
Автобус із шойгу першим від’їхав від аеропорту та благополучно доїхав до пункту призначення. Але на місці він з обуренням виявив, що його знімає лише група першого каналу, яка постійно працює на Кавказі, а журналістів, що прилетіли з москви, поруч немає. шойгу обурено запитав супровідників: «Кому я маю давати інтерв’ю, генералам?»
Виявилося, що автівка з представниками міністерського пулу заблукала в горах і перелякані репортери вирішили повернутися до аеропорту. Журналісти вже були в салоні літака, коли відчинилися двері й перед ними постав шойгу з пляшкою горілки. «Він символічно опустився на коліна, сказав „Вибачте, мужики“ і запропонував випити», — розповідав один з учасників тієї поїздки. Відтоді кортеж міністра в поїздках не рушав з місця без транспорту журналістів…
За часів МНС шойгу постійно був перед очима громадськості. «сергій кужугетович завжди вилітав на місця всіх гучних трагедій і виходив там до преси, тому він був дуже помітний», — згадує його колишній підлеглий.
шойгу не зрадив цьому принципу, коли очолив міністерство оборони. Заблокований росконаглядом через висвітлення російсько-української війни сайт «Медіазона» пише, що після призначення на посаду міністра у 2012 році він суттєво збільшив кількість співробітників пресслужби — з кількох десятків до сотні. Створений на базі пресслужби департамент інформації та масових комунікацій став працювати цілодобово, будь-який критичний матеріал про міністерство оборони його співробітники вимагали в редакцій спростувати.
Щоправда, іноді трапляються події, які було неможливо спростувати. У вересні 2017 року в ленінградській області проходили великі навчання «Захід-2017», на які приїхав президент. 16 вересня, за два дні до прибуття путіна, бойовий гелікоптер нового покоління Ка-52 «Алігатор» раптово дав мимовільний залп по землі, поранивши трьох людей.
Подібні інциденти часто-густо трапляються на навчаннях, тож завдання департаменту інформації не допустити появи цієї інформації у ЗМІ. Так сталося й цього разу. Міністерство оборони жодного слова не повідомило про подію. Наступного дня президент путін, завітавши на навчання, дав їм високу оцінку, про що урочисто повідомили всі федеральні телеканали.
Щоправда, про випадковий залп через три дні розповіло регіональне медіа 66.ru, якому надіслали відео інциденту.
Один з офіцерів мо рф розповів, що якщо про надзвичайну подію в армії написала якась регіональна газета, то співробітники департаменту, котрий очолює сумнозвісний коментатор усіх «перемог» ігор конашенков, «починали обдзвонювати інші видання регіону з проханням нічого не випускати». «Так більше шансів, що публікацію не помітять федеральні медіа», — пояснив він.
На його малій батьківщині, у Туві, нові міста не з’явилися, а в старих панують бідність і злочинність
— Я дуже хочу повернутися до Сибіру й побудувати там одне, а краще ще два міста! І вірю, що моя мрія здійсниться! — говорив шойгу в розгорнутому комплементарному інтерв’ю газеті «московський комсомолець». На його малій батьківщині, у Туві, нові міста так і не з’явилися, а в старих панують бідність і злочинність. Але шойгу там таки щось збудував — кілька закритих об’єктів для спільного відпочинку з путіним. Уміння забезпечити дозвілля путіна — важливе досягнення 67-річного генерала.
Барвисті фотографії з тогорічної відпустки диктатора та його вірнопідданого до тайги опублікували чи не всі російські видання: вони рибалили, каталися всюдиходом, гуляли та обідали на тлі засніженого лісу, зустрічали там стадо маралів — великих благородних оленів.
Слід зазначити, що шойгу подібні вилазки путіна з владного кремлівського кабінету організовував не вперше. Загалом президент рф побував у рідному регіоні міністра щонайменше десять разів.
Один із журналістів, що багато років входив до пулу міністерства оборони, стверджує, що в путіна й шойгу стосунки склались не одразу. У 1999 році путін, будучи прем’єром, називав шойгу «товаришем». А на початку двохтисячних вони порозумілися і стали разом їздити до Сибіру. Кадри зі спільного активного відпочинку лише зміцнюють їхні позиції в очах росіян, вважає журналіст.
З перших позицій претендентів на роль наступника путіна генерала шойгу можуть посунути невдачі у війні з Україною
Така дружба наштовхує на думку, що генерал терористичної армії може стати наступним очільником кремля. Цю тезу підтверджує його лідируюча позиція у «єдиній росії» (він член бюро вищої ради партії) та спорідненість політичних поглядів путіна і шойгу.
У них схожі ментальність та імперські замашки. У згаданому нами інтерв’ю «московському комсомольцю» шойгу каже: «Хочу повернутися у часи моєї молодості. У мене велика ностальгія за радянським союзом — не за якимись окремими гаслами, а за тим настроєм, за тим духом, який панував тоді, в ті часи».
— Усе це тимчасово й наша країна знову буде великою і сильною. Знову буде радянський союз і ніхто нікуди не піде, і всі будуть жити в мирі та злагоді, — віщував шойгу на нещодавніх зборах, присвячених 30-річчю першої окупації росією чужої території — Південної Осетії, яка раніше належала Грузії.
Під час цієї промови генерал згадав і Україну, заявивши, що росія захищає «народи Донбасу». Хоча зрозуміло, що жодних «народів Донбасу» не існує, а саме це поняття вигадали кремлівські пропагандисти у 2014 році для виправдання воєнних дій.
Політологиня, кандидатка політичних наук Олеся Яхно прокоментувала АрміяInform, що говорити про наступників путіна на такому прямо прикладному рівні поки рано. Вона запевняє, що конкуренція за вплив (за доступ до путіна та до ресурсних тем) усередині російської вертикалі та навколо вертикалі йде постійно. Там навіть сперечаються за те, хто вестиме тему українського вкраденого зерна (на цьому можна заробити).
Останнім часом дедалі частіше звучать прізвища кірієнка, патрушева, володіна, рогозіна. Щоб про себе нагадати, абсурдні заяви робить медведєв… Усі конкурують за українську тему, власне, в росії більше ні про що й не говорять.
— Щодо шойгу… Незважаючи на досить часті та тривалі зустрічі до повномасштабного вторгнення росії в Україну (як ми знаємо, путін і шойгу періодично усамітнювалися в Сибіру, ходили на прогулянки), все ж таки вважаю, що путін не довіряв шойгу. Саме тому так часто з ним і бачився, а не тому, що розглядав у ньому наступника, — каже Олеся Яхно. — Тобто щоб він був під контролем і на виду, знаючи амбіції та жорстокість шойгу.
Також політична експертка прогнозує, що після 24 лютого і того, що в росії точно все далеко йде не за планом, шанси шойгу на наступництво суттєво зменшилися: «Ми пам’ятаємо це відео наради по Zoom, де шойгу мав вигляд наче макет (цілком можливо, що це був двійник, оскільки тоді писали про його ушпиталення). Окрім претензій до окремих відділів фсб, які, як підозрювалось, дезінформували кремль з приводу українського напряму, стали очевидними й завищені уявлення про «другу армію» та її корупційна складова».
Мільярдер, який жодного дня не займався бізнесом
Білоруське незалежне онлайн-видання Zerkalo.io., посилаючись на російськомовне естонське видання «Відкриті медіа», з’ясувало, що аскетичний і «простий» спосіб життя, що формується у ЗМІ, не завжди відповідає реальності. Так, якщо вірити розслідуванням журналістів «Відкритих медіа», сім’ї міністра оборони належить безліч бізнесів із сукупним виторгом понад 3 млрд російських рублів на рік (приблизно 50 млн доларів).
Значну частину цих активів оформлено на дочку міністра Ксенію Шойгу. Зокрема їй належить інвестиційна компанія «Кепітал перформ», яка вкладає гроші в логістику, рекламний бізнес та виробництво програмного забезпечення. Цій юридичній особі належить частка в «Консорціумі енергоресурс», який будував стадіони до чемпіонату світу з футболу, об’єкти транспортної інфраструктури (мости та дороги) по всій росії, а також реалізовував інші держзамовлення.
Розслідувачі згадували й інші сфери діяльності сім’ї шойгу: логістичні та видобувні проєкти на крайній півночі, венчурний фонд у сфері високих технологій, проєкт з реновації транспортної інфраструктури на острові Кронштадт, воєнізовані спортивні змагання під брендом «Гонка героїв», патріотичні дитячі табори й багато іншого.
Є бізнеси й в інших близьких шойгу жінок: на його дружину Ірину ще з 1990-х були записані туристичні та консалтингові фірми, які отримували контракти від МНС. А сестрі Ірини Олені Антипіній належала чеська компанія, яка працювала у цій сфері. Також жінка володіла елітними ділянками в московській області.
У 2015 році «Фонд боротьби з корупцією» Олексія Навального опублікував фотографії великого заміського особняка в «азіатському» стилі в елітному селищі Барвіха неподалік Рубльово-Успенського шосе. Вартість будинку — 18 млн доларів, ділянка, на якій він споруджений, належить сестрі дружини міністра.
Культ особистості шойгу: він реінкарнація соратника Чингісхана — великого монгольського полководця Судебея
Не дуже відповідає скромному образу сергія шойгу і те, що відбувається в його рідній Туві. За інформацією опозиційного російського медіапроєкту журналістських розслідувань «Агентство», в республіці фактично сформувався культ його особистості. У столиці регіону місті Кизил реконструйовану набережну Єнісею назвали на честь Кужугета Шойгу, батька міністра.
— У кабінеті будь-якого чиновника або вчителя, в усіх бюджетних та позабюджетних організаціях співробітники зобов’язані вішати його портрет. Навіть будь-який масовий захід у Туві починається зі згадки «нашого героя» (шойгу), — пише «Агентство». — Головне місце поклоніння — Національний музей Туви, а точніше зал російського географічного товариства. Там висить портрет шойгу, якому всі, хто входить до закладу, повинні вклонитися.
Директора музею Кадир-оола Бічелдея називають головним ідеологом культу особи міністра. На його думку, у шойгу переродився соратник Чингізхана — монгольський полководець Субедей (традиційна релігія тувінців — буддизм Тибету з елементами шаманізму, який допускає реінкарнацію).
Сам голова міноборони таке порівняння не заперечує: на честь ординського полководця названо відремонтований за «особистої підтримки» шойгу спорткомплекс, а 700-сторінковий трактат про Субедея авторства Бічелдея видано за гроші російського географічного товариства.
— Не випадково саме син древньої урянхайської землі, Туви, герой росії сергій шойгу, один з урянхайських нащадків Субедів-маадира, став міністром оборони рф, — написано у цій книзі. На ілюстраціях цитатника полководця, що додається до трактату, в образі Субедея зображений саме шойгу.
У той самий час ситуація у самій Туві в порівнянні з іншими суб’єктами федерації найгірша. Торік рівень безробіття там становив 18 % (за середнього показника по рф у 6 %). За якістю життя регіон займав останнє місце, а його столицю місто Кизил у 2020 році було визнано найнебезпечнішим містом росії з найбільшою кількістю вбивств на душу населення.
Ворог України
Торік в ефірі YouTube-каналу «соловйов Live» шойгу прокоментував ситуацію в Україні. «Я не став би про Україну говорити як про загрозу. Я вважаю, що Україна та український народ — це братній народ. Це не лише наші сусіди, ми один народ. Тут зовсім навіть міркувати та розмірковувати на цю тему не хочеться», — сказав він.
Утім, саме під безпосереднім контролем воєнного злочинця шойгу сталося захоплення Криму, окремих районів Донецької та Луганської областей.
ГПУ повідомила про підозру шойгу та керівництву зс рф в «особливо тяжких злочинах» проти України: ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України — публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території і держкордону України. Також міністр оборони країни-агресорки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру і міжнародного правопорядку, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 3 ст. 258-5, ст. 436, ч. 1 і 2 ст. 437, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України.
У липні 2021 року Служба безпеки України викликала главу міноборони рф сергія шойгу для вручення підозри за ч. 5 ст. 260 ККУ за «створення непередбачених законом воєнізованих збройних формувань, яке призвело до загибелі людей» (угруповань «ДНР» і «ЛНР», які Україна визнала терористичними організаціями).
З 2022 року через вторгнення росії в Україну перебуває під персональними санкціями Євросоюзу і США.
Безперечно шойгу — один із головних майбутніх обвинувачених, котрі постануть перед Міжнародним кримінальним судом за тяжкі воєнні злочини, що вчинила росія на території України.
Цікаві факти про шойгу:
- він мало схожий на чистокровного представника монголоїдної раси. Це й не дивно, його батько тувинець, а мати має українські коріння. Дід та бабуся по її лінії проживали у Луганській області;
- його хрестили в 1960 році в одному з православних храмів міста Стаханов Луганської області;
- йому належить абсолютний рекорд перебування на посаді серед усіх російських пострадянських політиків міністерського рангу: він керував відомством боротьби з надзвичайними ситуаціями в усіх складах російського уряду з 1991 по 2012 рік;
- строкову службу майбутній міністр оборони не проходив, генералом став від лейтенанта запасу за один день;
- генерал має безліч почесних звань, відзнак та іноземні нагороди від Казахстану, Киргизії, Абхазії, Монголії, Сербії, Мальти, Венесуели, Нікарагуа, Південної Осетії;
- воєнний злочинець отримав від Національного агентства з запобігання корупції Лист подяки «за неоціненний внесок у те, що російські засоби та ресурси забезпечення для нападу на Україну були розкрадені ще на етапі їх накопичення на кордоні двох держав».
Карикатура автора
