Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Українські військові активно протистоять російським окупантам на східних та південних рубежах нашої держави. Жоден наш захисник не збирається віддавати ані клаптику рідної землі, тим більше, мова навіть не йде про те, що хтось із військових стомився. Більше про позитивний та цілеспрямований бойовий настрій у бліц-інтерв’ю з українськими воїнами та волонтерами.
Назарій КІШАК – командир кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади:
− Війна триває і, можливо, ще триватиме довго. Як би ми сильно не хотіли швидкої перемоги, українці повинні розуміти, що ворог налаштований рішуче. А ми ще більше. Я не втомився воювати за свою країну, тому що хочу жити у вільній, незалежній, суверенній державі. Разом із побратими ми стоїмо на сторожі миру та спокою. Буває нелегко, але незалежність не дається задарма. Ми не можемо здатися, адже український народ мотивує нас: він мужньо прийняв «удар» війни, протримався перші, вирішальні дні, допомагає військовослужбовцям тримати оборону. Дякую волонтерам, які сьогодні не покладаючи рук трудяться для нашої перемоги. Ми її обов‘язково здобудемо. Слава Україні!
Власта Рейпаші – голова громадської організації «Волонтери Закарпаття»
− Ми українці, ті що готові до останньої краплі крові боротися за свою свободу, за свою історію, за свою гідність, за своє право жити так, як ми цього хочемо! І так, ми не стомилися! Ми продовжуємо боронити свою неньку Україну! Попри щоденні вбивства наших мирних жителів, попри часом сумні звістки з фронту, не дивлячись на постійний ворожий терор, ми продовжуємо боротися. І ми не зупинимося, допоки не проженемо москаля з нашої рідної землі! Ми віримо у наші ЗСУ, ми довіряємо нашим партнерам, адже на нашому боці правда, і з нами Бог! Слава Україні!
Бійці добровольчого підрозділу спеціального призначення «Сонечко»
Позивний «Тор»:
− Я не втомився воювати і буду воювати, до тих пір, поки є сили. А сил вистачить точно надовго, щоби прогнати всіх ворогів з нашої землі. Я впевнений у своїх бойових побратимах, їхній волі та незламності духу.
Позивний «Кудрявий»:
− На війні я ще з 2014 року. Якщо я не стомився від боїв за 8 років, то не стомлюсь, як мінімум, ще стільки ж. Вірю в нашу Перемогу, вірю у наші Збройні Сили. Вірю у весь український народ, який точно ніхто і ніколи не зламає.
Позивний «Гуцул»:
− Я не втомився воювати, бо попереду нас чекають великі справи. Назад відступати нікуди. Сили і натхнення надають прості українці: діти, волонтери, друзі, рідні та просто незнайомі люди, котрі моляться за нас щодня, моляться за Україну і нашу перемогу над окупантом.
Позивний «Лелека»:
− Я боєць одного з найкрутіших добровольчих підрозділів у світі – «Сонечка». Тут я з кінця лютого. Бійці цього батальйону – мої брати та сестри. Лише у скруті та біді пізнається дружба. Так і маємо наочний приклад дружніх нам країн. А воювати буду до тих пір, доки буде потрібно: місяць, рік чи десятиліття, але своєї землі ми точно нікому не віддамо. І я думаю, москалі вже це зрозуміли.
