У Кропивницькому суд оголосив вирок чоловіку, який адміністрував Telegram-канал з даними про пересування військових ТЦК та СП та закликами до…
Якось я цілком щиро здивувався, що росіяни вважають розпад срср у 1991 році державним переворотом, під час якого Єльцин скинув Горбачова й легалізував відокремлення окремих республік. Пригадався наш наратив: вікопомна подія, відновлення історичної справедливості, смерть тюрми народів… А для московитів просто й сухо — «переворот».
Держава-наступник
Нинішнє керівництво рф не любить коментувати того, що відбувалося в 1991 році, вважаючи це «найбільшою геополітичною катастрофою» росії в ХХ столітті, в результаті якої «вона втратила 40% своєї території».
А відбувалося й справді жахливе з точки зору нинішньої ідеології «русского мира» протистояння двох вертикалей влади у москві. Вертикаль «російської радянської федеративної соціалістичної республіки» майже відкрито воювала з вертикаллю срср, не даючи останній зосередитися на ліквідації відцентрових рухів у інших тоді ще радянських республіках. Протистояння дійшло аж до збройної боротьби в середині серпня, у результаті якої подальше існування срср у будь-якій новій іпостасі стало неможливим.
Але схоже це розуміли всюди, тільки не в самій росії. Там святкували перемогу нової номенклатури над старою. І почали процес передачі влади, який остаточно завершився до кінця року. 25 грудня 1991 року ррфср було перейменовано на російську федерацію, а президент союзу Михайло Горбачов оголосив про відставку. 26 грудня «рада республік верховної ради срср» поставила остаточну крапку в існуванні радянського союзу — «у зв’язку з утворенням снд». Але фактично після 26 грудня замість срср продовжила існувати саме рф, взявши на себе, серед іншого, обов’язок працевлаштувати колишніх чиновників центрального радянського апарату.
Тоді, як всі інші республіки проголосили від союзу незалежність, російська продовжувала керуватися декларацією про суверенітет у складі срср (щоб зрозуміти про що йдеться, варто ознайомитися з конституцією ррфср від 1 листопада 1991 року).
Президент саме ррфср Борис Єльцин у листі до генерального секретаря ООН Хав’єра Переса де Куельяра від 24 грудня 1991 року поінформував, що «членство Союзу Радянських Соціалістичних Республік в Організації Об’єднаних Націй, у тому числі в Раді Безпеки, у всіх інших органах та організаціях системи ООН продовжується за підтримки країн Співдружності Незалежних Держав Російською Федерацією (РРФСР)». Таким чином рф стала наступником срср і для міжнародного співтовариства. Цей факт не викликав жодних заперечень ані всередині самої федерації, ані у світі.
Керовані «незалежності»
З позиції рф нічого надзвичайного не відбулося й у Біловезькій пущі, і згодом в Алма-Аті: один союз (срср) було замінено на інший (снд). Формально саме за це проголосували на референдумі 17 березня і саме такий договір мали підписати 20 серпня. росія від початку стверджувала, що «підтримує суверенітет колишніх радянських республік», вочевидь вважаючи, що «незалежність» — це той самий «суверенний» статус (коли існує верховенство права республіки над союзним), що був у них до 1991 року і який був прописаний у листопадовій конституції самої рф. І досі про жодне визнання повноцінної незалежності пострадянських держав кремлем не йдеться. Про це взагалі мови бути не може — росія вважала і вважає Україну, Молдову, країни Балтії, Кавказу, Середньої Азії і навіть Польщу, Фінляндію та Аляску — частинами «історичної росії», на які кремль має право претендувати. Будь-які міжнародні угоди, союзи та альянси в цій частині світу мають бути погоджені в москві.
читайте також:
У сучасній росії поширена думка, що ленін розвалив російську імперію, а сталін — її відновив. За аналогією — якщо Єльцин і розвалив срср, то путін має його відновити. І якщо після Другої світової війни межа поширення радянського впливу у Європі досягала західних кордонів країн Варшавського договору, то путінська війна мала б перевершити цей результат. Створюється враження, що російський диктатор хоче взяти під контроль весь Європейський Союз, завдавши нищівної поразки США і Великій Британії як уособленню НАТО.
Наріжний камінь під назвою Україна
Наша держава в 1990-ті цілком вписувалася в російський сценарій, залишаючись інтегрованою в політико-економічний та інформаційний простір рф. Але ще на світанку незалежності, коли урочисто відзначали її першу річницю, припинила існувати ще одна держава — Українська Народна Республіка. 22 серпня 1992 року Президент УНР в екзилі Микола Плав’юк в урочистій обстановці передав повноваження Державного Центру УНР Леонідові Кравчуку. Таким чином сучасна Україна стала правонаступником Української Народної Республіки.
І хоча законодавчого закріплення правонаступництва від УНР досі немає, в Україні ще від 1992 року легально й активно діють усі українські інституції, що 72 роки існували у вигнанні. За 30 років їм вдалося змінити Україну повністю, підготувати молоде покоління до неминучої війни за остаточне визволення від росії.
А початок цієї війни, як відомо, був ще в XVIII столітті. Саме тоді, на думку путіна, яку він озвучив ще 23 січня 2012 року у своїй статті «Россия и национальный вопрос», була сформована у своїй основі так звана історична росія (у 1721 році петром І заснована всеросійська імперія). І саме тоді український гетьман Іван Мазепа, а невдовзі його спадкоємці Пилип Орлик і Кость Гордієнко, ухваливши Конституцію, розпочали боротьбу за незалежну Україну.
Повернувши за три дні «керовану НАТО» і «створену леніним» колишню «українську радянську республіку», путін планував створити плацдарм для подальшої реконструкції «історичної росії». Але на заваді знову стали предковічні вороги-самостійники: мазепинці-петлюрівці-бандерівці, які настільки вкоренилися в Україні, що її, як виявилося, неможливо «демілітаризувати» та «денацифікувати».
Тепер у кремлівського диктатора складний вибір: або з останніх сил вдарити по клятому НАТО, сподіваючись на удачу, як його кумир петро І в 1709 році під Полтавою; або піти геть з України, сподіваючись на реванш у майбутньому, як той же петро пішов у 1711-му, програвши битву на річці Прут…
читайте також:
Дилема в тому, що обидва варіанти не принесуть путіну бажаного результату. Загроза, що після нападу на НАТО альянс таки перетворить росію на московію — очевидна. А капітуляцію в Україні, найпевніше, не пробачать свої ж піддані…
Тож наріжний камінь під назвою Україна, з якого мало початися створення новітнього «русского міра», став для «збирача земель» каменем спотикання. І незалежно від того, коли саме закінчиться російсько-українська війна, захопити та знищити Україну росії вже не вдасться.
