Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Кандидат біологічних наук Андрій «Локі» залишив наукову та корпоративну кар’єру і став командиром танкового взводу.
Про його історію розповіли у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф» Національної гвардії України.
Андрій родом із Донецька. Там залишилася його мала батьківщина, а на українській землі поховані його діди й прадіди.
З 2000 року він жив у Києві, займався наукою та працював над розробкою продуктів для міжнародних агрохолдингів.
До повномасштабного вторгнення, каже «Локі», морально готувався заздалегідь: тримав зібраними документи й тривожні рюкзаки. Тому, коли вранці 24 лютого 2022 року над Києвом пролунали перші вибухи, паніки не було.
Після кількох спроб пройти звірку даних у ТЦК Андрій зрештою мобілізувався. Строкової служби за плечима не мав, тому готувався й до найважчого варіанта — піхоти.
Після базової військової підготовки потрапив до «Скіфа», а згодом очолив танковий взвод.
195 сантиметрів — і все-таки в танк
Цивільна спеціальність Андрія мало нагадувала майбутню військову посаду. Коли у ТЦК почули про його роботу у сфері розробки продуктів харчування, жартома запропонували стати шеф-кухарем.
Були питання і до танків: за зросту 195 сантиметрів Андрію казали, що всередині бойової машини буде складно.
«Коли мене приїхав забирати командир підрозділу, який виявився навіть трохи вищим за мої 195 сантиметрів, я зрозумів: окей, значить, і з таким зростом у танку працювати можна. Сьогодні ці машини стали для нас чимось надзвичайно близьким».
«Грязь, мазут, копоть — це наші реалії»
Робота танкістів не обмежується бойовим виїздом. Машини потрібно обслуговувати, ремонтувати та постійно готувати до наступного завдання.
«Це важка техніка, а отже — важка щоденна праця. Тут усе вагоме: від снарядів до елементів конструкції. Грязь, мазут, копоть — це наші реалії. Але головне — це наш колектив, як на підводному човні».
Танкісти разом обслуговують і ремонтують машини, готуються до бойових виїздів та вирішують побутові питання. Кожен знає свою роль і залежить від роботи інших.
Одним із найважливіших результатів «Локі» називає те, що за час бойової роботи його підрозділ не втратив жодного побратима.
За цим, говорить командир, стоять дисципліна, взаємодопомога, професійність і довіра між військовими.
Від корпоративного менеджменту — до військового командування
Перебудуватися довелося й самому Андрію. У цивільній роботі рішення можна було обговорювати та шукати компроміс. У війську відповідальність командира має зовсім іншу ціну.
«У цивільному житті ти бос, де багато речей можна обговорювати. У війську ієрархія суворіша: наказ виконується, а не обговорюється».
Свою мотивацію сьогодні «Локі» пояснює необхідністю зупинити війну зараз, а не залишити її наступним поколінням.
«Моя головна мотивація — повне розуміння, що ворога треба зупинити тут і зараз. Або це зробимо ми, або передамо цю війну дітям й онукам. Відкату не буде — їх треба зупиняти».
