Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
Для багатьох українців нині головним маркером закінчення війни та остаточної Перемоги України буде не знищення чи виведення окупаційних військ з усієї території нашої держави, включно з територіями, окупованими з 2014 року, а розпад росії. Адже доки існуватиме путінська росія в сучасних кордонах — існуватиме загроза, якщо не нового повномасштабного вторгнення, то постійних ракетних ударів по Україні.
Подія очікувана та обговорювана
Теорія про неминучий розпад російської федерації як останньої імперії світу не нова. Деякі дослідники вважають її етапами розпаду російської імперії та срср. Інші — починають хронологію від 1991 року, коли на території сучасної рф де-факто утворилося кілька незалежних держав. Ще одна велика група вчених вважає розпад росії майбутньою подією, яка стане наслідком політики нинішнього російського керманича.
Почавши своє правління з другої чеченської війни під гаслом «мы и в сортире их замочим, в конце концов» та кривавих терактів, за понад 20 років путін став ініціатором війни з цивілізованим світом, з міжнародним правом, з демократією та будь-якою загрозою його владі. Він перетворився на новітнього гітлера, який щодня вчиняє військові злочини, які світ востаннє бачив під час Другої світової війни. І водночас на антихриста, який наказує на Великдень запускати крилаті ракети з написами «Христос Воскресе»…
У той же час тезою, яка найчіткіше відображає сьогоднішній стан росії та її громадян, є вислів заступника голови путінської адміністрації В’ячеслава Володіна: «Есть путин — есть россия, нет путина — нет россии». Колись подібним чином висловлювався і один із лідерів Третього Рейху Рудольф Гесс: «Німеччина — це гітлер, гітлер — це Німеччина». Для ідеології рашизму, яка тримається на «коротких победоносных войнах», поразка в Україні стане початком кінця, наслідком якого й стане розпад рф.
П’ять найімовірніших сценаріїв
Нині аналітики виокремлюють п’ять основних сценаріїв розпаду росії:
1. Відбувається сильне послаблення центральної влади в москві внаслідок перевороту чи смерті путіна. Нова влада або недієздатна, або починається боротьба за владу. Як результат — анархія, керувати загальнодержавними інституціями та сферами життя неможливо, війна не в пріоритеті, регіони вимушені відокремитись.
2. У заліссі відбувається посилення націоналізму та релігійної нетерпимості в якомусь мононаціональному регіоні. Цей регіон виходить зі складу росії в результаті війни, інші мононаціональні регіони бажають брати з них приклад. Через масову загибель солдаів на війні в Україні придушувати «парад суверенітетів» нікому. Також регіональний націоналізм може посилити штучне збільшення ролі «русскіх» або РПЦ над усіма іншими народами та релігіями.
3. Економічна криза через безпрецедентні санкції сильно ослаблює росію. Виникає загострення вже існуючих соціальних та політичних проблем — криза науки та виробництва, прогресуюча корупція, бандитизм, внутрішній «тероризм» правлячої партії, генетичне виродження через значні втрати чоловічого населення в Україні, саботаж, еміграція найкращих спеціалістів тощо. Економічно сильні регіони вже не бажають годувати слабкі та дотаційні й проголошують свою незалежність, або економічно сильні регіони виходять із федерації силою. При цьому домовляються з міжнародною спільнотою про сприяння затриманню військових злочинців і часткову виплату репарацій Україні в обмін на зняття щодо них санкцій.
4. Росія розпочинає війну з країнами НАТО та програє, частину її регіонів анексують сусідні країни, що мають територіальні претензії, в інших регіонах можливі вищезазначенні сценарії. Оскільки росія споконвіку є державою-агресором, для росіян втрата імперії означає втрату держави. Навіть поразка загарбницької війни проти України може запустити вищеописані відцентрові тенденції. А повернення до складу України Криму й окупованих у 2014 році частин Донецької та Луганської областей, безумовно, в геометричній прогресії прискорить їх.
5. Занепад ідеології «русского міра» через поразку у війні з Україною, послаблення ролі РПЦ та іншої пропаганди всередині росії чи презирство до всього російського у світі призведе до пошуку нових ідентичностей, що будуть протиставлятися сучасній загальноросійській ментальності. Неминучим наслідком цього стануть відцентрові тенденції всередині рф.
Дія й протидія
На жаль, від початку 2000-х російські провладні структури намагаються протидіяти процесам, що можуть пришвидшити розпад рф. Але, на щастя, результат їхніх «превентивних заходів» подібний до результатів «спеціальної операції» в Україні — у багатьох незалежних експертів створюється враження, що путін спеціально готує країну до розпаду: знищує власну армію, випалює Сибір, щоб віддати його китайцям, не розвиває території, які історично є спірними з іншими країнами тощо.
Тим не менше, Україна залишається ключовим елементом у реалізації утопічного путінського сценарію відродження срср у кордонах 1989 року, який він хотів реалізувати до 100-річчя його утворення (30 грудня 2022 р.). І героїчний опір українського народу став для нього величезною несподіванкою і, майже напевно, катастрофою, що зруйнувала всі плани. Адже Україну він планував захопити за кілька днів, подібно до того, як приєднав Крим, упокорив Білорусь і Казахстан. А воювати хотів безпосередньо з країнами НАТО: принаймні за Литву, Латвію й Естонію, а в разі швидкого успіху — й за інші країни, що були під протекторатом срср. Принаймні саме такі погрози звучали від «бенефіціара терору» жириновського ще у 2015 році — земля йому скловатою.
Тепер, після неминучої поразки в Україні, навіть ядерна зброя, якою росія 70 років лякає світ, сприймається не настільки страшною, як це було ще кілька місяців тому. Україна готова воювати до остаточної перемоги. І світ готовий до кінця бути пліч-о-пліч з нами.
Залежно від ступеня внутрішньої «вибуховості» всередині федерації, що буде на момент підписання договору про закінчення війни з Україною, росія майже напевне перетвориться на 5 — 50+ окремих державних утворень. Адже після цієї війни імперія не матиме нічого, на що сподівалася 23 лютого, а найголовніше — не буде чергової ін’єкції «побєдобєсія», яке з початку 2000-х утримувало разом зі всесвітнім страхом та терором дуту велич останньої недоімперії світу.
