Митці Львівської національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик» у межах проєкту «Прийняття» відшукали ще одну пісню, п’яту за ліком, яку в нас вкрала росія: «Ой, мороз, мороз, не студи мене».
Тривалий час авторство пісні «Ой, мороз, мороз…» приписувалось солістці Воронезького російського хору Марії Морозовій-Уваровій. Вона стверджувала, що співанка була написана нею у грудні 1954 році для дуету з чоловіком Олександром. Але той факт, що українську версію пісні вперше задокументували в 1936 році, говорить про те, що «Ой, мороз, мороз…» — це ще один плагіат від росіян.
— В цій пісні, в її тексті розчиняєшся. Це мовби повернення в Україну з довгих мандрів чи довгожданий дім, де батько, матір, друзі й незбагненна краса краю, рідного краю. Продовжуємо повертати до нашої родини ненадовго втрачені українські пісні, вкрадені та експлуатовані нашим екзистенційним ворогом — московитами. Слава Україні та її захисникам, — зазначив керівник колективу, автор проєкту та диригент Дмитро Кацал.
Щочетверга львівські «Дударики» презентуватимуть пісні, які поцупили в нашого народу російські мародери. Капела ідентифікує співанки, відшукує оригінальний текст, далі твори аранжують, розучують і відтворюють в оригінальному звучанні.
Зібрані під час проєкту кошти передадуть Збройним Силам України.
А для тих, хто хоче вивчити оригінальні слова пісні, публікуємо текст:
Ой, мороз, мороз,
Не студи мене,
Не студи мене,
Лихо хай мене!
Не студи мене,
Коня мойого,
Коня мойого,
Білогривого!
Я домчу, домчу,
Та й на сході дня
Вийду кроком в двір,
Напою коня.
За широкий стіл
Сяду з повагом,
А на покутті
Батько соколом.
Батько з чаркою
Запитаються,
Чи мороз в степу
Та й кусається?
Колаж автора
