Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Черговий фейк про розробку біологічної зброї в Україні нещодавно розповсюдила російська газета «Известия». У «розпорядження журналістів» нібито потрапив документ Галузевого державного архіву МОУ, де йдеться про те, що відповідно до Указу Президента України було організоване знищення всіх даних військовослужбовців та співробітників підприємств, які співпрацювали з військово-біологічними лабораторіями США «Метабіота» та Меморіального інституту Баттелле. Зокрема, пропагандисти зробили наклеп на ДУ «Центр громадського здоров’я», ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут імені І. І. Мечнікова» та Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України, де буцімто й працювали військові та цивільний персонал, дані яких знищили.
Усі ці три установи належать до Міністерства охорони здоров’я України та жодного відношення до військового відомства не мають. Через це одразу й виникає запитання: до чого тут Галузевий державний архів Міноборони України???
Для того, щоб спростувати цю чергову дезінформацію, ми звернулись до директора Галузевого державного архіву Міноборони України Василя Турчика, який дав досить аргументоване пояснення з цього приводу.
За його словами, перераховані установи документи до Галузевого державного архіву Міноборони України не передають через те, що вони не є фондоутворювачами цієї установи. Архів приймає документи лише від військових частин та установ оборонного відомства через три роки після їхнього видання. А для тилових частин (госпіталів, баз, арсеналів, науково-дослідницьких установ) — взагалі через п’ять років. Такими є правила та граничні терміни зберігання документів безпосередньо у військових частинах і установах.
− «Центр громадського здоров’я», ДУ «Український науково-дослідний протичумний інститут імені І. І. Мечнікова» та Житомирський обласний лабораторний центр ніякого відношення до військового відомства не мають. Відповідно і приймати від них будь-яку інформацію про їхніх працівників ми не можемо. Це поза межами нашої компетенції. Тому це відверта брехня, що Міноборони за участю спеціалістів Служби безпеки України знищили дані якихось військовослужбовців та цивільних працівників, які нібито працювали в установах Міністерства охорони здоров’я України та співпрацювали з американськими вченими, − наголосив Василь Турчик.
Він також розповів, що за правилами до Галузевого державного архіву Міноборони передаються лише особові справи померлих військовослужбовців і за умов, що минуло 10 років від дня припинення нарахування їм пенсії.
А щодо появи «у розпорядженні «Известий» відповідного документа Галузевого державного архіву Міноборони України з посиланням на номер Указу Президента України про знищення особових справ військовослужбовців та цивільного персоналу, з кутовим штампом, гербовою печаткою та підписом одного із працівників цієї установи, то, як пояснив Василь Іванович, документ, звісно, фальшивий. Адже з моменту розпаду СРСР та до 2014 року включно архів у межах своїх повноважень та компетенції завжди відповідав на запити як юридичних, так і фізичних осіб російської федерації: надавав відповідні довідки про розмір грошового забезпечення та заробітної плати, підтверджував періоди військової служби, участь радянських військовослужбовців у бойових діях та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто бланки з реквізитами архіву можна було і відшукати та підробити.
Однак і сам бланк, на який посилаються «Известия», виявився старого зразка, які в архіві не використовуються вже впродовж останніх трьох років. До того ж у правому кутку надруковано «таємно». А за словами Василя Турчика, в установі, яку він очолює, немає захищеної комп’ютерної техніки, яка б дозволяла обробляти документи з грифом «таємно». Тому подібного змісту документи видаються в архіві виключно вручну.
