Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Вісім років тому я був на харківському футбольному стадіоні «Металіст», де відбувся грандіозний концерт гурту «Океан Ельзи», присвячений 20-річчю легендарного музичного колективу. Проте для нас, харків’ян, він став особливим, бо у цей день сталась трагедія у небі над Луганськом…
14 червня 2014 року в українському небі поблизу Луганська бойовики так званої лнр збили літак Іл-76 ВПС України. Під час авіатрощі загинули 49 українських захисників, які перебували на борту – десантники і члени екіпажу.
читайте також:
Для збурених Революцією Гідності й російською агресією харків’ян концерт легендарного гурту і загибель наших військових назавжди поєдналися у пам’яті. Пісні Святослава Вакарчука ще з часів Помаранчевої революції встигли стати символами національного спротиву. Ще міцніше таке сприйняття закріпилося за ними на Майдані. Тож концерт «Океану Ельзи» сприймався у Харкові як символ перемоги Української революції, що було особливо важливим у місті, яке зовсім нещодавно – наприкінці лютого – на початку березня 2014 року – перебувало на межі, за яку, на жаль, упали Донецьк і Луганськ.
Концерт «Океану Ельзи» сприймався у Харкові як символ перемоги Української революції
Організатори не скасували концерт. З огляду на символіку пісень Святослава Вакарчука – він став заходом, присвяченим пам’яті загиблих українських військових…
Того дня кожен харків’янин, кожен українець – як на концерті «Океану Ельзи» на харківському стадіоні «Металіст», так і будь-де в Україні та світі, де б він на той час не був, – відчув готовність стати на захист України. Розпочиналося українське літо 2014-го, яке зупинило просування агресора на вісім наступних років, давши Україні змогу підготуватися для подальшого спротиву аж до перемоги.
14 червня 2014 року стало для Харкова однією з дат, коли визначалася доля міста – вісім років тому, і 2022-го року. І тоді, і нині харків’яни втримали своє місто на сході України, давши іншим українським містам змогу організувати й посилити опір загарбникам.
