Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Близько години ми їхали полями і лісосмугами. Тут, у степах на південному сході України ріпак уже відцвів, а озима пшениця саме набирає колос. Ці поля і рівненькі лісосмуги з висоти пташиного польоту напевне схожі на картату ковдру, а із землі, точніше з вікна автівки, ти помічаєш лише поле праворуч, а лісосмуга ліворуч, або ж навпаки, і мружиш очі від пилюки, яка здійнялась за позашляховиком, що мчить попереду.
Взвод гаубичної батареї, на озброєні якого причіпні 152-мм гаубиці «Мста-Б», цими полями поспішав на вогневі позиції. З вищого штабу поступила команда щодо виявлення цілей, тому підрозділ має швидко і влучно «відпрацювати» по них і для гарантії, ще й «закинути» по координатах. Саме так зараз «працюють» артилеристи цього з’єднання, яке перебуває десь на Запорізькому напрямку.
Довідка. 152-мм гаубиця «Мста-Б» (Індекс ГРАУ – 2А65, за класифікацією НАТО – M1987) – призначена для знищення тактичних засобів ядерного нападу, артилерійських і мінометних батарей, танків та інших броньованих засобів, руйнування польових фортифікаційних та інших оборонних споруд, придушення живої сили та вогневих засобів, пунктів управління, засобів протиповітряної і протиракетної оборони.
Командир взводу з позивним «Музикант» розповів, що такі гаубиці простіше застосовувати по великих скупченнях ворожої бойової техніки й живої сили.
«Два-три місяці тому ми так і працювали, давали потужний залп в 40-60 пострілів, і на місці, де йшла колона чи розташовувалась орківська техніка, за кілька хвилин було пекло», – пояснює «Музикант».
– А тепер ми застосовуємо іншу тактику, так званий артилерійський снайпінг. Відбувається це тому, що росіяни почали усвідомлювати, яку небезпеку несе прицільний залп навіть невеликого артилерійського підрозділу, наприклад, нашої батареї з шести гаубиць, – продовжує офіцер. – Нині вони дуже розосереджуються і ретельно ховаються, тим більше, що з’явилось багато листя на деревах. Але наша аеророзвідка все ж вишуковує цілі, і ми «працюємо» точково: кількома залпами на знищення об’єкта і по координатах, де він знаходиться, – продовжує «Музикант».
– На цей раз у нас цілі: танк і польові укріплення, де ховається піхота противника, а також, можливо, є невеликий польовий склад боєприпасів чи ПММ на танкову роту. Об’єкти вдосвіта з «безпілотника» виявили наші розвідники й ми отримали команду на їхнє знищення, – розповів командир взводу.
– Але процес виконання цього завдання має бути чітким і блискавичним: «стали на позицію – вдарили – відійшли якнайдалі», – продовжує «Музикант». – Бо подібні невеликі цілі інколи противник використовує як «приманку на живця», після нашого залпу «вичисляє» за допомогою відповідної апаратури і власних БПЛА нашу позицію і раптово завдає по ній удар артилерії».
За словами взводного, його підрозділ вже двічі потрапляв у подібні пастки, але увесь час виходив з мінімальними втратами.
«Один раз було два легкопоранених, другий раз – три. Гаубиці зазнали незначних ушкоджень і ми їх за добу-дві відновили, – розповідає «Музикант». – Убереглись ми тому, що бійці насправді усвідомлюють – від чітких дій кожного і злагодженості підрозділу залежить життя усіх. Розвідка з’єднання говорила, що рашисти двічі повідомляли у себе в донесеннях, що знищили нашу батарею, і для них було сюрпризом, що ми знову наступного ж дня по них вели вогонь», – розповів «Музикант».
Ця коротка розмова відбулась, поки ми кружляли лісосмугами, дістаючись позицій, звідки артилеристи мали «відпрацювати» задані цілі. Наша невеличка колона у складі двох позашляховиків – пікапів і двох вантажівок з гаубицями на буксирі, жваво рухалась польовими дорогами, які проходять тут вздовж лісосмуг.
На одному з пшеничних полів (до речі, бійці усі ці поля назвали власними назвами, щоб не плутатись у координатах і цифрах. – Авт.) позашляховики зупинились, а вантажівки розвернулись, направляючи гаубиці в бік ворога. Бійці-артилеристи миттєво почали виконувати кожен свої функції, майже без слів і команд, немов мурахи. Одні розводили станину, інші вже носили і складали снаряди, навідники щось крутили й виставляли – кожен знав, що має робити, та мовчки це виконував.
Заряджання, наведення, команда і залп… Два з однієї гаубиці та три по координатах з іншої, навкруги дим й пилюка і бійці в готовності знову заряджати на чергові залпи. Проте від «Музиканта», який перебуває постійно на зв’язку з вищим штабом, лунає команда терміново збиратись і відходити з позицій.
-
- ілюстративне фото
Згортання пройшло ще швидше, і ми знову мчимо польовими дорогами й лісосмугами на інше подібне поле, яке лежить за кільканадцять кілометрів на сусідній ділянці фронту. Для «артснайперів» розвідані нові цілі. Знову зайняли позиції, зарядились, навелись … «Вогонь!!!» і відійшли.
Дещо згодом розвідка підтвердила, що перші сьогоднішні цілі -знищені.
Смерть рашистським окупантам! Слава Україні!!!
Фото, відео автора
Монтаж Олексія Мосейченка
