Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Лікувальна установа, яка ще нещодавно йменувалася, як Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна», змінила назву на Державний заклад «Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів». Розташований в Пущі-Водиці, Центр перебував фактично на лінії вогню, коли російські окупанти намагалися захопити Київ. Персонал було евакуйовано. Нині він поновив роботу і на сьогодні тут проходять лікування та реабілітацію 90 українських захисників. Кореспондент АрміяInform пересвідчився, як оживає робота в Центрі.
Наші пацієнти прямо від нас вирушили на війну
На початку року директорка Центру Ксенія Возніцина ділилася планами: «Наша мета — створити найсучасніший простір для реабілітації ветеранів. Після модернізації уже наприкінці лютого матимемо повноцінне фізіотерапевтичне відділення, спортивний зал, кабінети для занять із психологами та психотерапевтами, зали ерготерапії, бальнеотерапії. Навесні розпочнуться й зовнішні ремонтні роботи з утеплення фасаду та благоустрою території…»
До 24 лютого багато чого із запланованого вдалося-таки втілити в життя. Ксенія Борисівна демонструє кабінети психологів (їх цілих 10), палати для пацієнтів, кімнати для фізіотерапевтичних процедур, психологічного розвантаження, простір для тренінгів, тренажери в спортивному залі. І хоча певний обсяг оздоблювальних робіт залишився невиконаним, Центр поступово відновив роботу.
— На момент широкомасштабного вторгнення у нас на реабілітації перебувало чимало пацієнтів, — розповідає Возніцина. — Так от дехто з них прямо від нас вирушив на війну, навіть не заїжджаючи додому. А шостого березня й всі співробітники залишили установу, тому що снаряди й ракети рвались уже дуже близько. Від вибухів повилітали з вікон великих розмірів шибки. «Союзники» війни мародери цим скористалися і ми позбулися певної кількості коштовної оргтехніки, не гребували вони й медикаментами.
Залишити робоче місце не означало для колективу припинити роботу. За три з гаком місяці співробітники Центру відповіли на сотні телефонних дзвінків, консультуючи і колишніх пацієнтів-ветеранів, які знову взяли до рук зброю, і їхніх побратимів на фронті.
— Питань на кшталт «оглушило, що робити?», «башню» зносить, порадьте що-небудь«, «від вибуху у друга голова болить, що випити?» надходить безліч, — зітхає Ксенія Борисівна. — А як на відстані допомогти хлопцям? Про те, щоб залишити позиції і просто день-два відпочити і виспатися, мова не йде. Ворог пре — немає часу: «башню» будемо лагодити після війни. Телефонують і сімейні лікарі, радяться, як працювати з пацієнтами з постконтузійним синдромом.
За словами Ксенії Возніциної, до Центру поступають воїни з госпіталів аби пройти лікування розладів, пов’язаних із надзвичайною психологічною напругою, наслідками черепно-мозкових травм, контузіями. Після курсу процедур вони знову повертаються до госпіталів для проходження військово-лікарської комісії. Друга категорія пацієнтів проходить реабілітаційний курс і повертається до своїх військових частин. Загалом Центр може одночасно надати допомогу 150 пораненим.
Проходити реабілітацію в Центрі зможуть й особи, які пережили полон та тортури
— Ми не лише змінили назву нашого закладу, а й внесли певні зміни в Статут, — продовжила розповідь Ксенія Возніцина. — Враховуючи те, що ми займаємося не лише поверненням до нормального життя наших захисників, а й є потужним методичним і тренінговим осередком для психологів і реабілітологів із різних куточків України, ми занесли цю сферу діяльності до нашого Статуту.
Підтвердженням активної методичної роботи співробітників Центру стали рекомендації для сімейних лікарів «Посткомоційний синдром (наслідки „контузії“) — автограф війни» та довідник «Невидимі наслідки війни».
Крім того, відтепер реабілітацію в Центрі психічного здоров’я та реабілітації ветеранів можуть проходити не лише військові, а й цивільні люди, які пережили полон або тортури. Працівники закладу кажуть, що не можуть залишити цих людей без допомоги.
МКФ дає змогу перебудувати систему реабілітації в Україні
— Ще хочу ось про що сказати. За ініціативою першої леді України пані Олени Зеленської, Міністерство охорони здоров’я разом із національними та міжнародними експертами впроваджує в українську систему охорони здоров’я Міжнародну класифікацію функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) як національний класифікатор, — зазначила Ксенія Возніцина. — Це особливо важливо в умовах війни з росією, адже бойові дії призводять до травмування великої кількості громадян України — як військових, так і цивільних. Більшість українців, життя яких врятували медики, потребує подальшої реабілітаційної допомоги.
МКФ — це новітня методика визначення стану здоров’я людини після перенесеної травми, яка дає змогу перебудувати систему реабілітації в Україні, зробити її якіснішою, ефективнішою, людиноцентричною. МКФ допоможе запровадити сучасну систему доказової реабілітації для наших громадян, щоб дати їм змогу швидше повернутися до повсякденного життя, до родини та суспільства.
— Приємно усвідомлювати, що і я особисто долучена до цієї важливої справи, — підкреслила наприкінці спілкування Ксенія Борисівна. — Поки ми не знаємо точних цифр, але розуміємо, що через бойові дії багато українців стикнуться з втратою здоров’я, будуть потребувати реабілітаційної допомоги. Впровадження МКФ — це ключовий елемент побудови сучасної та прогресивної системи реабілітації, це новий погляд на інвалідність загалом. Так, попереду ще багато роботи, але тепер ми маємо дієвий інструмент, який дозволить нам не втрачати місяці на довідки та комісії, а швидко допомогти людям відновитися.
Фото автора
