З першого дня війни українці шукають відповіді на запитання, над якими ніколи не замислювалися раніше. Що робити? Як захиститися? Як…
Збройні Сили України вже отримали й успішно застосовують проти окупантів американські автоматичні гранатомети Mark 19 (Mk 19). Для підвищення ефективності завдавання вогневого ураження ворогу наші захисники розмістили їх на славнозвісні «Бандеромобілі». Про це повідомляє оперативне командування «Захід», зауваживши, що Mk 19 — страшний сон окупанта. Тож, розповімо докладніше про цей зразок важкої стрілецької зброї підтримки піхоти та його можливості.
Конструкцію гранатомета вдосконалювали впродовж 20 років
Автоматичний гранатомет Mk 19 прийняли на озброєння Корпусу морської піхоти США в 1983 році. Щоправда, перш ніж це сталося, гранатомету довелося пройти складний і тернистий шлях завдовжки у 20 років. Протягом цього часу Mk 19 зазнав низку суттєвих конструктивних удосконалень.
Перша модифікація з’явилася в 1963 році — швидкострільний гранатомет Mk 18 із ручним приводом, що був доволі незручним у користуванні. Адже перед кожним застосуванням гранатометнику доводилось опускати і піднімати спеціальний важіль. Це призводило до викиду стріляної гільзи, перезарядки зброї (надсилання чергової гранати зі стрічки) і, власне, здійснення пострілу. Основним боєприпасом для Mk 18 стала протипіхотна граната калібру 40 мм з високою початковою швидкістю. Розроблена на основі пострілу від підствольного гранатомета М 203, вона мала посилену бойову частину та більший об’ємний пороховий заряд.
За три роки гранатомет Mk 18 зазнав значного перекомпонування. У підсумку з’явилася нова модифікація — Mk 19 Mod 0, у якій застосували новий принцип функціонування автоматики. А саме — використовувалася вже не м’язова сила стрільця, а сила віддачі після здійснення пострілу. Проте, поспіхом розроблена, ця зброя не мала ні надійності, ні достатньої безпеки під час застосування. Вдосконалення цього зразка тривали до 1972 року, коли представили модель Mk 19 Mod 1. Утім, після практичних випробувань дослідної партії цих гранатометів, їх вкотре відправили на доопрацювання. І хоча в 1973 році наступна модифікація — гранатомет Mk 19 Mod 2 — і продемонструвала більшу надійність та безпеку, але і вона не задовольняла всі вимоги, що висувалися до цього виду зброї.
читайте також:
Зважаючи на такий стан справ, розробники вирішили відмовитися від подальших доопрацювань і здійснити повне перепроєктування гранатомета. І такий крок себе повністю виправдав. У черговій модифікації гранатомета Mk 19 Mod 3 переробили близько половини деталей від попередника. Це дозволило збільшити швидкострільність до 350 постр./хв, а максимальну дальність стрільби — до близько 2 км. При цьому потужний 40-мм основний боєприпас — осколково-фугасна граната M 430 має радіус розльоту осколків до 15 м (коло радіусом до 5 м від вибуху становить зону суцільного ураження живої сили противника), а кумулятивно-осколкова граната здатна пробити сталеву броню завтовшки до 52 мм.
Гранатомети Mk 19 як додаткове озброєння можна встановлювати, за наявності спеціальної опори, на бойові транспортні засоби, а також неброньовані вантажівки та легкі баггі.
читайте також:
Застосовують унітарні постріли за стандартом НАТО
Автоматика гранатомета працює за принципом використання енергії віддачі потужного вільного затвора при нерухомому стволі. Постріл відбувається з недозамкненим затвором під час його руху вперед. Таке рішення дозволяє частково погасити віддачу енергією масивного затвора, а також покращити умови охолодження патронника та затвора. Крім того, ударно-спусковий механізм, що допускає стрільбу лише безперервною чергою, за необхідності легко модернізується із встановленням режиму стрільби фіксованими чергами. Для стрільби застосовують унітарні постріли, що відповідають стандартам НАТО, зокрема осколкові типу М 383 або М 384, багатоцільові (фугасні або кумулятивні) М 430 або M 430 A1, навчальні М 385, М 385 Е4 або M 918, а також M 922 чи M 922 A1.
На Mk-19 встановлено стандартний приціл — рамковий механічний відкритого типу, що має режими для стрільби навісом та прямим наведенням. Крім того, до стандартного набору входить оптичний приціл однократного збільшення, а також оптичний приціл із вбудованим лазерним далекоміром. Додатково гранатомет може також оснащуватися розробленим нічним прицілом AN/TVS-5.
