Чоловік систематично поширював інформацію з обмеженим доступом, перешкоджаючи комплектуванню Сил оборони України та сприяючи, таким чином, загарбницько-окупаційній армії російської федерації. Про це стало…
Міжнародна організація з міграції(МОМ) провела дослідження щодо безпрецедентної гуманітарної кризи, яка охопила Україну після повномасштабного російського вторгнення. Серед іншого в ньому йшлося про кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО), географію їх переміщення, а також був представлений соціальний портрет українського переселенця.
Черговий розділ роботи соціологів охопив потреби внутрішньо переміщених осіб. Їх зміну протягом визначеного часу досліджували за раундами: 1-й – станом на другу половину березня, 2-й – початок квітня, 3-й – друга половина квітня.
З’ясувалося, що загалом найголовнішою потребою внутрішньо переміщених осіб були і залишаються гроші (43%). На початку повномасштабної війни про скруту заявляли половина опитуваних ВПО. А вже через два місяці – понад дві третини.
У досліджуваному періоді фінансова складова зазнала найбільшої динаміки в напрямку збільшення: 49% – 55% – 68%. Саме в цей час Уряд України при допомозі міжнародних організацій-донорів започаткував виплату матеріальної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Вона виявилася дуже доречною.
Цікаві й інші показники. Майже вдвічі зменшилась кількість тих, хто не мав доступу до готівки (банкомати): 41% – 23% – 22%.
Актуальною була і залишається (з певними коливаннями) потреба у житлі. Щоправда, від початку повномасштабного вторгнення число його винаймачів не значною мірою зменшилось: 19% – 15% – 14%. Очевидно, більшість тих, хто прийняв рішення виїхати і оселитись в безпечному регіоні, зробили це відразу.
Майже не зазнала змін потреба в їжі: 19% – 16% – 18%, а також в одязі, взутті та інших непродовольчих товарах: 30% – 22% – 27%. Також зменшилася і наразі залишається на однаковому рівні потреба в ліках та медичних послугах: 33% – 26% – 26%. Напевне дається взнаки налагодження нових логістичних зв’язків у регіонах та між ними, а також збільшення надходжень гуманітарних вантажів з-за кордону.
Цікаво розглянути ґендерний аспект цієї частини дослідження. По всіх показниках потреби у жінок більші, аніж у чоловіків.
Потреби ВПО: ґендерний аспект:
потреби Чоловіки Жінки
гроші 53% 75%
одяг і взуття, інші непродовольчі товари 22% 30%
ліки та медичні послуги 20% 30%
транспорт 18% 22%
інформація чи засоби зв’язку 19% 16%
їжа 11% 22%
житло 13% 15%
засоби гігієни 8% 19%
Але найбільша потреба людини після води, їжі та одягу – це, звісно, її власна безпека. Найбільш небезпечним більшість респондентів досі вважають схід держави. Значно покращилося сприйняття безпеки серед ВПО в Києві та на півночі. В решті регіонів – майже не змінилося.
Сприйняття ВПО власної безпеки:
у повній безпеці – 20%;
у частковій безпеці – 61%;
у частковій небезпеці – 13%;у повній небезпеці – 4%;
не знають, як відповісти – 2%.
Нагадаємо, згідно з Глосарієм МОМ, внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це особи або групи осіб, які були змушені або зобов’язані втекти або покинути свої домівки або місця звичного проживання, зокрема в результаті або з метою уникнення наслідків збройних конфліктів, широкомасштабного насильства, порушення прав людини або природних чи техногенних катастроф, і які не перетинали міжнародно визнаний кордон країни.
Оцінка і вивчення всіх вищезгаданих критеріїв має на меті виявити гуманітарні потреби внутрішньо переміщених осіб. Аби в майбутньому організовувати цільову допомогу населенню, що постраждало від війни.
Джерело: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
