Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Окремий загін спеціального призначення НГУ «Азов» — підрозділ, якому немає аналогів не лише у вітчизняних силових структурах, а й у світі. Щоб служити тут, потрібні не лише стовідсоткова мотивація та неймовірна фізична витривалість, а й уміння швидко навчатися і стримувати власні амбіції заради загальної цілі. Залізна дисципліна і беззаперечне виконання наказів командирів поєднуються із постійною готовністю простягнути руку своєму однополчанину.
«Азов» — дійсно міцна бойова сім’я, де для допомоги побратимам не шкода нічого, навіть власного життя. А танкова рота «Азову» — це взагалі окрема історія. Через специфіку службово-бойових завдань танкісти тримаються дещо окремо від решти особового складу, вони розуміють одне одного навіть не з пів слова, а здається — з напівпоруху, бо ж чимало з них служить пліч-о-пліч із самого заснування підрозділу — тобто, з січня 2015 року.
Випускник Донецького державного технічного університету за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво» Михайло Чупрін стояв біля витоків історії танкової роти, що має назву «Холодний Яр», на честь незламних героїв однойменної повстанської республіки. Коли так званий руський мир прийшов у його рідне місто Красний Луч, що на Луганщині (2016 року рішенням Верховної Ради України в рамках декомунізації перейменоване у Хрустальний), Михайло перевіз мати на підконтрольну Україні територію, а сам пішов захищати Батьківщину. У той час в структурі «Азову» саме починав формуватися танковий підрозділ. Звісно, лише у небагатьох добровольців були відповідні навички та досвід, проте всі вони мали завзяття і бажання опанувати нову військову спеціальність.
Звичайно, певні ази професії «азовцям» під час базової підготовки надали викладачі факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (у липні 2017 року на його базі створено Військовий інститут танкових військ НТУ «ХПІ») та інструктори полігону «Башкирівка». Проте справжнє навчання почалося на базі «Азову» у березні 2015 року, коли «холодноярці» отримали перші три танки. Навідником одного з них і став Михайло, якого на той час уже знали за позивним «Чуп».
Бойовим хрещенням танкістів стали бої за Широкине навесні-влітку 2015 року. Українським захисникам зрештою вдалося відстояти це село — колись квітучий оздоровчий осередок на узбережжі Азовського моря у 20 кілометрах від Маріуполя, проте якою ціною! Одних бійців «Азова» тут полягло півтора десятка…
Танкісти базувалися у напівзруйнованому війною дитячому таборі «Пурпурові вітрила». Під час чергового мінометного обстрілу тяжке поранення в голову дістав командир танка з позивним «Шира». Автомобіль «швидкої допомоги» не міг дістатися місця пригоди, тож хлопці близько двох кілометрів несли свого товариша на ковдрі. На щастя, дніпровським медикам вдалося здійснити диво — боєць не лише вижив, а й повернувся у стрій!
«Чуп» методично набував професійного досвіду, зростав у посаді та званні. Спершу був призначений командиром танка, а зрештою — став офіцером, у вересні 2020-го очолив роту. Неговіркий, розважливий, із одвічною люлькою у зубах — зовні він виглядав, як справжній козак, воїн, який не стане демонструвати свою силу та вміння попусту, проте коли виникне потреба, то начувайтесь, вороги!
Ось чудовий відеодокумент про період, коли танкова рота «Холодний Яр» відточувала майстерність. «У нас хлопці-танкісти — отакі от хлопці! І сміливі. Дуже сміливі хлопці — ВОНИ НЕ БОЯТЬСЯ!..» — ці слова сказав «на камеру» головний герой сюжету, один із найстарших за віком українських добровольців — 62-річний технік-механік танкової роти «Азову» Олександр Кузьмич Діденко. На жаль, 23 січня 2016 року старий козак із Чернігівщини, який своїми золотими руками дбайливо «лікував» «азовські» танки, помер під час виконання службових обов’язків від серцевого нападу, і Національна гвардія України з військовими почестями упокоїла його на столичному Лук’янівському військовому кладовищі…
З першої доби широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України 31-річний командир танкової роти ОЗСП НГУ «Азов» старший лейтенант Михайло Чупрін разом зі своїм підрозділом боронив Маріуполь. Тактично вірним рішенням було зайняти оборону вздовж вулиці Набережної. Як з’ясувалося згодом, це був основний напрямок наступальних дій путінських рашистів. З 25 лютого по 12 березня 2022 року танкісти роти «Чупа» героїчно відбили вісім спроб прориву оборони, у неймовірно важких умовах вистояли під час ворожих обстрілів зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню «Град».
Зокрема, екіпаж танка Т-64 під командуванням старшого лейтенанта Чупріна знищив сім танків ворога, п’ять бронемашин та близько десятка вантажівок, при цьому окупанти втратили до двох взводів живої сили.
13 березня 2022 року під час спроби прориву оборони міста з боку населеного пункту Старий Крим старший лейтенант Чупрін особисто знищив три танки, два бронетранспортери та близько взводу піхоти противника. Героїчні дії його підрозділу значно сповільнили темпи просування ворога до міста. Танки «Азова» стали надійним броньовим щитом столиці Приазов’я.
Подання на присвоєння «Чупу» найвищого звання України було складено ще за його життя, але в Указі вже стояло скорботне «посмертно»… Судячи з відомих наразі обставин загибелі (на жаль, навіть точна дата нині невідома), «Чуп» помер як справжній танкіст, прийнявши свій останній бій у танку, який був підбитий і не міг рухатись. Проте бойова машина могла вести вогонь, тож старший лейтенант Чупрін вирішив використати її як нерухому вогневу точку. Разом із командиром роти у башті залишився навідник із позивним «Прес» — сержант Руслан Живолуп, і танк продовжував стріляти, аж поки зрештою рашистам вдалося влучити у «азовський» Т-64 та знищити двох безстрашних воїнів…
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 167/2022 від 25 березня 2022 року старшому лейтенанту Чупріну Михайлу Руслановичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Указом Президента України № 202/2022 від 2 квітня 2022 року високою бойовою нагородою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня — посмертно відзначено сержанта Живолупа Руслана Анатолійовича.
Вічна слава Героям!
Валерія Агібалова, для АрміяInform
Загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 29.03.24 орієнтовно становлять:
Упродовж минулої доби окупанти завдали 386 ударів по 9 населених пунктах Запорізької області.
Вночі росіяни під час масованої комбінованої атаки вкотре вдарили по енергетичних об’єктах України.
У Чорному станом на ранок п’ятницю перебуває один ворожий корабель — носій крилатих ракет «калібр», загальний залп до 4 ракет.
Збройні Сили Польщі задіяли авіацію у своєму повітряному просторі через масовану російську ракетну атаку по Україні.
Протягом минулої доби відбулося 59 бойових зіткнень. Загалом, ворог завдав 16 ракетних та 131 авіаційний удар, здійснив 128 обстрілів з реактивних систем залпового вогню по позиціях наших військ та населених пунктах.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…