Саме тут, у майстерні батальйону безпілотних систем Black Sky 3-ї бригади оперативного призначення НГУ «Спартан», пошкоджені НРК отримують друге життя, а нові — проходять модернізацію…
25 травня відзначається річниця створення 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта.
Попри те, що основним засобом ураження на фронті поступово стали дрони, артилерія своєї актуальності не втратила і залишається одним з найпотужніших засобів ураження. А в гармашів залишаються козирі, які не можуть перекрити БПЛА.
Про те, як змінилася бойова робота «богів війни» за роки широкомасштабного вторгнення, АрміяInform розповів командир гармати 40 ОАБр Василь на позивний «Чайка».
Від «Гіацинта» до вітчизняної «Богдани»
Василь у війську ще з 2019 року. Починав номером обслуги, згодом став старшим навідником, а потім прийняв командування гарматою. Широкомасштабне вторгнення він зустрів на полігоні на Харківщині. Підрозділ там був у повному складі — з гарматами та боєкомплектом, тому одразу вступив у бій.
«Ми тоді всім дивізіоном працювали по величезній колоні. Вона розтягнулася на 13 кілометрів. І громили ми ту колону з усіх стволів. У підсумку нам вдалося її зупинити», — згадує Василь.
Тоді розрахунок працював на радянській системі «Гіацинт-Б» калібру 152 мм. Військовий згадує, що це була хоч і стара, але досить ефективна артилерія. Але досить швидко з’явилися проблеми з боєкомплектом.
«Останню машину з БК ми вистріляли вже на початку травня 2022 року. Там було десь 100 кабанчиків. І на цьому боєкомплект на цю артилерію закінчився», — розповідає командир розрахунку.
Після цього підрозділ поїхав до Німеччини опановувати американські гаубиці М777, які військовий хвалить за легкість та компактність.
Минулого ж року підрозділ отримав новенькі українські причіпні гармати 2П22 «Богдана-Б» калібру 155 мм. Василь зазначає, що нині, на відміну від дефіцитних 2022–2023 років, проблем із боєприпасами немає.
Те, що раніше вважалося «поганою» погодою, тепер найкращий час для роботи
Війна навколо артилерії суттєво змінилася. Якщо у 2022–2024 роках розрахунок «Чайки» міг робити до 90 пострілів за добу, то сьогодні інтенсивність і характер роботи диктує небо. Позиції максимально зариті в землю та накриті каркасами, адже ворожі «Ланцети», FPV-дрони та «Молнії» майже постійно літають у небі.
«Якщо позицію знайдуть, то може прилетіти до 50 FPV. Часто по 2–3 з різних боків. У нас хоч і є вогнева група для захисту, але відбитися від великої кількості дронів складно», — говорить Василь.
Саме тому нині маскування стало головним чинником виживання, а артилеристи працюють переважно тоді, коли небо «чисте». Серйозно ускладнилася й логістика, адже підвезення провізії та боєприпасів постійно перебуває під загрозою ударів з повітря.
Проте артилерія попри все залишається потужним засобом ураження і має свої козирі.
«Наші снаряди РЕБ не глушить. Ми можемо працювати в будь-яку погоду. Дощ, туман, сніг, сильний вітер – ми можемо стріляти в будь-який час. А те, що раніше вважалося «поганою» погодою, зараз найкращий час для роботи», — говорить артилерист.
Дистанційні міни та 10 тисяч «кабанчиків»
Зараз розрахунок Василя відпрацьовує по всіх цілях, які виявляє розвідка — від бліндажів та будівель до ворожої піхоти й артилерійських систем. Колись працювали й по танках та іншій техніці. Але механізованих штурмів у своєму районі відповідальності хлопці не бачили вже давно.
За роки служби Василь назбирав чимало військових спогадів. Особливо йому запам’ятався період кінця 2023 року, коли американські М777 почали забезпечувати протипіхотними та протитанковими мінами для дистанційного мінування.
«Тоді ще противник проводив наступи з використанням техніки. І ми займалися дистанційним мінуванням. Був випадок один. О 4 ранку ми замінували ділянку місцевості поблизу одного моста. Ще не встигли опустити ствола після крайнього пострілу, як побачили сильний спалах. Ворог на МТЛБ віз боєкомплект, а позаду ще «буханка» їхала. І обидві машини підірвалися на наших мінах. Там такий феєрверк був, адже здетонував боєкомплект», — згадує Василь.
Ще у вересні 2024 року розрахунок під керівництвом «Чайки» перетнув позначку в 10 тисяч випущених снарядів. Тоді Василь вів підрахунок, але після досягнення цієї позначки перестав це робити.
За свою відданість та професіоналізм «Чайка» нагороджений відзнакою «Золотий хрест». Цю нагороду він отримав після роботи за Куп’янськом-Вузловим. Їхній розрахунок працював за річкою Оскіл. Туди був лише один шлях — через переправу, яку постійно накривали КАБами. Після того, як позицію почали крити вогнем, їм вдалося евакуювати й особовий склад, й гармату.
Попри те, що технології значно змінили поле бою, артилеристи продовжують працювати й нищити ворога. На думку Василя, артилерія свого останнього слова ще не сказала.
Фото відділення комунікацій 40 ОАБр
