Батальйон воює технологіями — працює із сучасними БПЛА та вдосконалює їх, щоб нищити ворога з мінімальними ризиками. У черговому матеріалі циклу «Бригада…
Вчора чи не найактивніша роспропагандистка маргарита симоньян перепостила публікацію когось зі своїх однодумців. У ній йшлося про українську молодь, яку «накачують» відповідною літературою, і тому вони стають «нациками». Як «доказ» — фото декількох книг з бібліотеки одного з українських сіл, яке нібито захопила росармія. Все б нічого, ще один брехливий московитський пост, але на фото, окрім інших — обкладинка книги Ігоря Михайлишина «Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону „Донбас“». У 2019 році про цього автора й добровольця АрміяInform робила матеріал «Зафіксував усе в книзі. Щоб друзі, які загинули, жили на папері», тому Ігор для нас — людина не чужа.
У своєму блозі Михайлишин уже відреагував на пост пропагандистки: «Можна тут написати якісь гнівні слова чи текст із ненавистю. Можна придумати в’їдливі жарти, що мали б за мету приниження й осоромлення. Але для чого? Для чого витрачати час, який можна з користю використати на війні? Якби ті, хто вилучають книги з бібліотек, хоч раз їх прочитали, то зробили б для себе багато висновків. Та правда одразу випалить очі. Зжере роками виплекану пропаганду…».
Про що ця історія? Звісно, про те, що окупанти не припиняють потік власної брехні. Але головне — вони ведуть бойові дії не тільки з нашими Збройними Силами, а й з нашою культурою. Повідомлення, що дедалі частіше з’являються в інформпросторі, про спалювання росвояками українських книг — ще одне тому підтвердження.
Чомусь одразу згадується крилатий вислів Черчилля: «Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?».
Так, не тільки за територію, не тільки за свободу, а й за те, що робить нас українцями — за нашу багатовікову культуру — ми ведемо нині війну.
На процитований вище пост Ігоря Михайлишина вже відреагував ще один український письменник і воїн Максим Петренко (про якого АрміяInform теж писала у матеріалі «Визволити Слов`янськ і написати про це книгу»): «Найстрашніші для ворога книги бібліотек. Які спалюють в першу чергу. Якщо взяти до уваги, що „нацики“ це ті, хто небайдужий до України й готовий її захищати, то все правильно. Ці книги впливають на те, що такої молоді дедалі більше».
Влучніше й не скажеш.
Після власних домівок і військових частин, перше, що ми маємо відбудувати — бібліотеки. Інакше нам не оминути нової війни.
