Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Волонтери-інструктори одеського навчального центру SAR (Security and rescue) регулярно викладають для усіх охочих основи надання першої допомоги в бойових умовах. Наразі вони проводять курс на базі MedicalOrdexHub.
Під час лекцій часто доводиться змінювати локацію та переміщатися до бомбосховища, реагуючи на сирену повітряної тривоги. Завдяки організованим діям інструкторів та слухачів тренінги все ж добігають логічного завершення навіть в таких умовах.
— Цей курс був дуже корисним для мене. Сьогодні важливо знати, як надати допомогу собі та людям, які поруч. Допомогти їм уникнути паніки. Важливо знати правильний склад аптечки. Маю надію, що здобуті знання не доведеться втілювати практично, але знати усі алгоритми дій у той чи інший момент — це надважливо, — ділиться враженнями від занять одеситка Тетяна Пугачова.
Один з інструкторів навчального центру SAR лікар анестезіолог-реаніматолог та медицини невідкладних станів співробітник Одеського національного медичного університету Юрій Потапчук розповідає, що з початком повномасштабного вторгнення російських військ на нашу територію стало зрозуміло, що цивільних людей треба навчати багатьох елементарних речей. Адже у більшості, для прикладу, навіть немає нормальних аптечок, бо вони коштують хороших грошей.
— Тому ми пояснюємо, яким повинно бути наповнення домашнього запасу ліків та медичних засобів, які можуть бути травми, поранення, що таке життєзагрозлива кровотеча, як себе поводити у такій ситуації тощо. Говоримо про воєнні алгоритми, оцінку постраждалого за алгоритмом MARCH, дії за алгоритмом CABC. Також роз’яснюємо, як можна за допомогою підручних засобів надати допомогу. Стосовно критичних кровотеч — це стосується тиснучих елементів і джгутів, — зазначив Юрій.
Початок широкомасштабної війни росії проти України застав ще одного інструктора навчального центру SAR й медпрацівника Чорноморської лікарні Ольгу Корбань у Маріуполі.
— Ми тоді проводили тренінги для прикордонників і для співробітників СБУ. 24 лютого вранці директор Микита Карпенко розбудив нас тривожним дзвінком. Сказав, що буде евакуювати нас. По дорозі до Херсону ми проїжджали повз Олешки. Тоді й побачили, що відбувається: ми чули вибухи та на власні очі спостерігали нальоти, — пригадує Ольга. — Я вдячна таксисту з Маріуполя який, ризикуючи своїм життям, не залишив нас, віз півтори доби й допоміг нам дістатися до Одеси.
Після побаченого на власні очі інструкторка має неабияке бажання пояснити людям, що у воєнних діях є зони домедичної допомоги, найнебезпечніша з яких «червона». Момент, коли ведуться активні бої і люди будуть вимушені надавати допомогу собі самостійно, адже упродовж декількох годин на допомогу ніхто не зможе прийти. Тому потрібно мати при собі джгути або те, чим себе можна врятувати. Такі реалії війни.
Фото автора
