Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Ще у мирний час житомирський громадський діяч та тренер із фехтування та повноконтактних боїв Василь Назаров захопився ковальською справою та почавзайматися виготовленням лицарських обладунків. Та сьогодні, звісно, не до того. Одразу ж після вторгнення росії Василь пішов до районного ТЦК, але до війська його не взяли, пояснивши, що він належить до третьої хвилі мобілізації, тож потрібно чекати повістку, якщо до цього дійде. Тоді чоловік замислився, чим же може зарадити загальній справі захисту України. І швидко зрозумів: він – коваль, може робити їжаки для колісної техніки!
У своїй майстерні, де є піч, у якій можна гартувати сталь, Василь зробив понад сотню їжаків. Потім дійшов до висновку, що їжаки вже багато хто робить, а він здатний на більше складне завдання, тож почав виробляти ланцюги з їжаками. Таких викував п’ять.
Але згодом коваль дізнався, що неабияким дефіцитом досі є бронежилети. Адже, скільки би не встигла за роки війни випустити українська промисловість, скільки би не передали як гуманітарну допомогу Україні західні партнери, сьогодні, коли до зброї стають сотні тисяч воїнів, їх все одно не вистачає. Ні, звичайно, регулярні частини Збройних Сил та інших силових структур забезпечені повністю, а ось тероборона та добровольчі загони, які все продовжують та продовжують формуватися, надійного захисту ще потребують.
Ідею з використанням старих ресор майстер відкинув відразу – вирішив робити з листової сталі, каже, що такі бронежилети будуть міцнішими, тим більше, що Василь має можливість загартовувати метал, з якого робить бронежилети.
– Просту плиту зігнути – це для мене було спочатку важко, але ще важче – це налаштувати сам процес, бо у своїй звичній роботі у мене є шаблон, за яким я і працюю, а тут потрібно було думати, як його зігнути і так далі. Тобто, більше часу пішло на створення самої моделі, – говорить Василь Назаров.
Усього майстер зробив 10 бронежилетів. Чоловік каже, що від прямого потрапляння з близької відстані кулі від автомата Калашникова вони можуть і не врятувати, але від осколків його бронежилети є ефективними.
– Мені військові кажуть, що основна проблема – це осколки. Багато захисників страждає і помирає саме від них, а так у тебе вже хоч якийсь захист, – каже Василь Назаров. – Це вже якось і психологічно простіше. Люди звертаються, роблю, тим більше, що у мене була сталь і я її гартую.
Сталь, невеликі запаси якої для виготовлення шоломів були у Василя, завтовшки 2-3 мм. Складена удвічі й загартована, вона ставала пластиною для бронежилета завтовшки 5-6 мм. На жаль, сталь закінчилася. Буде ще – робитиме й надалі, тим більше, що запит на таку продукцію є, до того ж майстер робить свою роботу абсолютно безоплатно, так би мовити, на волонтерських засадах. Ну, а поки міркує, чим займатися далі. Зима, схоже, затягнулася – ще можна робити для вояків буржуйки. Словом, без роботи не сидітиме у будь-якому випадку!
