Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
Ворога — зневажаємо, отже, завжди й усюди пишемо з малої літери. На початку березня автор шкільних підручників з української мови та літератури, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко, який також є розробником численних тестів до ЗНО з української мови, на національній освітній платформі «Всеосвіта» розмістив допис у стилі тестового завдання до ЗНО. В ньому він запропонував писати назву країни-агресора з маленької літери.
Згодом в ефірі загальнонаціонального телемарафону Олександр Авраменко пояснив: «Насправді правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».
Ініціативу мовознавця підтримали й інші колеги. Так, редакторка Ольга Васильєва розтлумачила, що в українській мові «існує троп (прийом виразності. — Авт.) антономазія, який ґрунтується на тому, що власне ім’я, найчастіше ім’я особи (історичного або літературного персонажа), яка вирізняється якоюсь характерною ознакою, стає прикметою цієї ознаки й пишеться з малої букви:
- ванька — пересічний росіянин;
- гітлер/путін — вбивця століття;
- росія — країна-терорист тощо.
Працює цей троп і у зворотний бік: з великої букви пишемо апелятиви типу Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий Каменяр (про Івана Франка) і подібні. У негативному значенні — Кобиляча Голова (про лаврова), Зливний Бачок (про скабєєву), Бункерний Щур (про путіна), Бензоколонка (про росію) тощо».
