Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Протистояння ворогу триває вісім років. Родини військовослужбовців оперативного резерву вже мають відповідний досвід, а також витримку. Однак є резервісти, які одружилися після демобілізації, і їхніх дружин та дітей перспектива проводжати чоловіка і батька на війну може дуже тривожити.
Відповідно до Указу Президента про призов, що розпочинається сьогодні, резервісти оперативного резерву першої черги проходитимуть службу в тих військових частинах і за тим фахом, як вони проходили службу до цього та підписали контракт для проходження служби в ОР-1.
Сім’ї захисників, які вже пройшли шлях мобілізації, знають, як поводитися у такій ситуації, залишатися зібраними і зберігати емоційну витримку.
Жінки військовослужбовців «Громадський Рух «Жіноча Сила України» діляться конкретними порадами — як знизити рівень тривоги, підтримати своїх військових і бути корисними в цей непростий час.
Насамперед важливо взаємодіяти з оточенням, ділитися інформацією, підтримувати інших і отримувати таку ж підтримку.
Що робити, якщо ваш військовий вперше бере участь у заходах у районі ООС:
- Узгодьте канал зв‘язку і частоту контакту.
- Узгодьте ваші дії, якщо військовий не виходить на зв‘язок і не попередив про це. Наприклад, ви чекаєте добу або кілька до його дзвінка чи повідомлення.
- Домовтесь із вашим військовим про додатковий контакт із його найближчого оточення. Наприклад із побратимом, або якщо це неможливо з дружиною/сестрою/подругою побратима вашого військового. І узгодьте, у яких випадках ви звернетесь до цієї людини.
- Знайдіть контакт із представником військової частини (пункту постійної дислокації), у якій служить ваш військовий. Там ви зможете уточнити інформацію, якщо зв‘язку по вище перерахованих каналах у рамках узгодженого часу немає.
- Знайдіть і майте поруч контакт найближчого до вас територіального центру соціальної підтримки та комплектування (колишні військкомати). Ви можете звернутися туди за допомогою та інформацією.
- Якщо у вас є діти, приділіть максимальну кількість часу взаємодії і розмовам із ними.
- Складіть список, до кого ви можете звернутися за допомогою з різних питань (друзі, родичі, знайомі, державні й недержавні установи). Наприклад, якщо потрібно залишити дитину на кілька годин, чи прорвало труби в квартирі/будинку, авто зламалось, зник інтернет/зв‘язок тощо.
- Визначте кілька джерел інформації, які ви читаєте, і частоту читання. Цілодобовий моніторинг ЗМІ лише посилить хвилювання, поставтесь до інформації свідомо.
- Перевірте контакти з вашими сусідами. Визначте, у яких випадках ви можете залучити один одного для підтримки. Узгодьте це.
- Якщо ви раніше контактували з дружинами військових підрозділу, де служить ваш чоловік, поновіть контакти. Або якщо таких нема, встановіть їх за допомогою чоловіка чи представника в/ч, де служить ваш військовий. Розуміння, що є хтось, хто перебуває в однакових з вами обставинах і готовий поділитись важливою для вас інформацією, знижує тривогу і дає відчуття підтримки.
- Подивіться, які громадські, релігійні організації можуть стати вам у пригоді й з яких питань. Хто з них є у вашому населеному пункті чи області. Хто може бути корисним в онлайн-режимі.
Діліться корисними порадами в коментарях. Адже найбільшу тривогу викликає невизначеність, а найбільший страх ‒ безпорадність.
Перераховані кроки допоможуть вам подолати страх і бути впевненими у своїх силах. Коли ми знаємо, як діяти в певній ситуації, це додає сили впоратися з нею.
