Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
В Україні з 1 січня набрали чинності положення Закону України «Про основи національного спротиву», ухваленого в липні минулого року. Одне із завдань руху опору, визначеного Законом, — військово-патріотичне виховання громадян України.
Надзвичайно потрібним і ефективним інструментом у цьому сенсі є національно-патріотичне виховання молоді. В Україні діють молодіжні організації, які виховують молодь у патріотичному дусі вже не одне десятиліття. Найстарша та найвідоміша з них — національна скаутська організація України «Пласт», метою якої є сприяння всебічному патріотичному вихованню й самовихованню української молоді на засадах християнської моралі. АрміяInform поспілкувалася про національний спротив, досвід роботи «Пласту» в конкретній територіальній громаді та військово-патріотичне виховання молоді зі станичним (головою) осередку «Пласт — Васильків» у Київській області Артемом Щербаківським.
— Артеме, розкажіть про свій осередок. Наскільки комфортно нині пластунам працювати з юним поколінням?
— У станиці Васильків (осередок «Пласту» у Васильківській ОТГ) маємо вісім дорослих членів, з яких нині виховниками (вихователями дітей та юнацтва. — Ред.) є три особи й ще одна планує стати виховником.
Є два гуртки юнацтва (11–17 років. — Ред.), загально 13 хлопців. Та два рої новацтва (діти від 6 до 10 років. — Ред.) — 12 дівчат та 15 хлопців.
Робота з дітьми ведеться системно та постійно. Відвідуємо табори й акції, влаштовуємо свої.
Однак маємо низку викликів. Один з них — відсутність нормального приміщення (домівки). В нас є одне приміщення в підвалі школи на 20 кв. м, але там немає опалення та вікон. Це частина шкільного бомбосховища. Займатися з малими дітками там не дуже комфортно. Також ми займаємось у СЮТ, там хороші умови, але знову ж таки немає «свого» кутка — з постійним доступом для дітей та можливістю організувати простір так, як вони б хотіли.
А якби мали нормальне приміщення, могли б постійно влаштовувати акції та івенти в ньому, щоб молодь, яка не в «Пласті», також могла долучитися та з користю й цікаво провести час. Так було б і простіше розвиватися, був би приплив нових людей до організації.
Це показав приклад Бучі, де з часу відкриття Пластового вишкільного центру (відкритий 14 жовтня 2018 року. — Ред.) ми бачимо кількісне і якісне зростання організації. За три роки осередки в Бучі та Ірпені стали найбільшими в області.
— Які очікування від впровадження нового Закону?
— Маю тверде переконання, що він допоможе розв’язати чимало проблем у діяльності організації, зокрема в наданні місцевою владою належних умов для функціонування й розвитку осередків. Адже ми працюємо набагато глибше, ніж може спершу здатися — створюємо умови для всебічного розвитку дітей, які стануть у майбутньому провідними митцями, військовими, науковцями, лікарями, політиками та підприємцями. Але всі вони розумітимуть, що таке Україна, матимуть бажання й мотивацію до служіння народу України. Це важливо. Коли Україна буде в кожному з них на ділі, а не на словах — це змінить соціум та країну в кращий, прогресивніший бік.
Також у НСОУ «Пласт» створена реферантура військового пластування. Це якраз ті люди, які розвивають пластунів у сфері захисту держави. Вишколи організовують, агітують до вступу в ТрО, самі є членами ТрО.
На жаль, основною проблемою для нас залишається нестача виховників, бо хоч «Пласт» і є найбільшою молодіжною організацією в Україні, але 10 тисяч замало для фундаментальних змін. Наприклад, у Львові до «Пласту» черга з 2000 дітей, у Києві — 1500, навіть у Василькові зараз вже є черга приблизно з 30 діток, яких ми фізично не можемо долучити, оскільки не вистачає виховників, людей які з ними займатимуться.
У пластовій методиці ідеально, коли один виховник веде один гурток / рій чисельністю 8–10 дітей. У такому разі досягається найбільша ефективність роботи. Також відсутність виховників гальмує нас у створені юнацьких куренів і новацьких гнізд, які в рази посилюють розвиток дітей. Сподіваюся, що Закон допоможе більш мотивовано агітувати людей ставати виховниками та у разі можливості допомагати фінансово.
— Як позначилася на вихованні юного покоління російсько-українська гібридна війна, що триває від 2014 року?
— Ми постійно збираємо допомогу нашим захисникам і передаємо через волонтерів, проводимо зустрічі з ветеранами та військовими, організовуємо заходи за прикладом Повстанської ватри. Також постійно розмовляємо з дітьми на тему контенту, який вони споживають в інтернеті, проводимо історичні паралелі, інформуємо про сучасний стан і перебіг війни. З різними віковими групами, звісно, проводиться різна робота. Даємо дітям змогу самим думати й аналізувати, робимо дискусії на різні теми. Важливо, що ми не нав’язуємо свої думки, а стимулюємо дітей самих приходити до висновків та усвідомлення того, що відбувається.
Один із прикладів в моїй практиці — це поїздка торік з юнаками в прифронтову Авдіївку, де діти змогли особисто побачити, що несе «рускій мір», поспілкуватися з однолітками-пластунами з Авдіївки, які були там у найважчі 14–15-й роки. Коли бачиш все на власні очі, це змінює свідомість дуже сильно.
