Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Як повідомляла АрміяInform, протягом торішнього сезону польового пошуку житомирські пошуковці знайшли останки понад ста бійців, загиблих на території області під час Другої світової війни. І ось щойно настав новий рік, погода знову дала можливість виїхати на розкопки — сніги розтанули й землю знову можна копати, а не довбати сокирами й кирками. Тож уже 3 січня пошукова група виїхала з Житомира до Новоград-Волинського району, де продовжила польові роботи на попередньому місці.
— Після розчищення тут були виявлені останки трьох військовослужбовців Червоної армії, — розповідає активіст ІПО «Пошук» Вадим Баранівський. — При них було знайдено протигаз, флягу, трофейний німецький підсумок та шолом СШ-39. На жаль, медальйони були відсутні.
Неподалік від цього місця пошуковцям вдалося знайти ще двох бійців, які лежали в окопах. Біля солдата № 4 вони знайшли 2 шоломи СШ-39, 2 казанки зразка 1936 року, емальовану чашку, протигаз, складаний ніж, дзеркальце та медальйон.
— Солдат № 5 був розірваний вибухом мінометної міни й від нього залишилось зовсім небагато, — продовжує Вадим Баранівський. — Поблизу нього був протигаз, шолом СШ-39, а головне — медальйон!
Загалом за перший день розкопок сезону 2022 року пошуковцям вдалося знайти 5 солдатів Червоної армії. При цьому є шанси встановити імена двох воїнів, а це — непоганий старт сезону!
Взагалі в цих місцях покояться останки ще багатьох і багатьох тисяч поки що невідомих солдатів, які полягли, обороняючи українську землю від німецької навали у сорок першому році. Звичайно, чималі втрати були й під час визволення краю — у ці січневі дні якраз минає відтоді 78 років.
Так, сьогодні — річниця визволення від німецьких окупантів Бердичева. 3 січня, у день ведення пошукових робіт, була річниця визволення Новограда-Волинського, якраз у Новий рік — Житомира.
І в наступальних боях загинуло, звісно, також чимало солдатів та офіцерів. Але все ж — не стільки, скільки лиховісного сорок першого року, коли армія відступала та просто безжалісно знищувалася противником, що наступав, а похоронних команд або не було взагалі, або вони елементарно не встигали виконувати свою роботу. В 1944 ж році бойові дії велися організовано, і переважна більшість загиблих одразу ж ідентифікувалися та ховалися, коли — в окремих, а коли — у братських могилах. Що ж стосується полеглих безіменних героїв сорок першого, то їх ще багато лежить в українських полях і лісах…
