Видатний український військовий і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького та лідера козацької революції 1648–1657 років Богдан Хмельницький відіграв в історії…
На бажання молодої людини обирати професію військового та продовжувати контракт для проходження військової служби значним чином впливає відношення суспільства і держави до своїх захисників та захисниць. У продовженні попереднього матеріалу пропонуються до уваги особисті враження офіцера Збройних Сил України щодо статусу американських військових в очах власного суспільства та його відношення до питань захисту країни.
– Що означає для пересічного американського громадянина питання захисту своєї держави?
– Попри відносно нетривалу історію існування США як держави, її складова, пов’язана з війнами та збройними конфліктами, є дуже насиченою. Починаючи від війни за власну незалежність (1775 – 1783 роки) американське суспільство було змушене неодноразово мобілізовувати свої ресурси для збройного захисту національних інтересів.
На мою думку, поняття патріотизму для американських громадян має значне смислове навантаження, а похідним від цього є стале переконання, що державу потрібно захищати, країна має потужну воєнно-історичну спадщину, а люди, які сьогодні обрали професію військового, заслуговують на повагу та підтримку.
В американців історично дуже розвинуте таке поняття, як необхідність та можливість захисту своїх прав та свобод. Воно починається від захисту власної домівки та поширюється на захист країни загалом. У більшості штатів є можливість придбання вогнепальної зброї без особливих обмежень. Законодавство надає достатні права громадянам щодо самооборони. В Техасі, наприклад, є відносно поширеною традиція з елементами гумору прикрашати вхід до оселі табличкою, на якій зображена зброя з написом «Ми ніколи не телефонуємо 911». Це означає, що власники у випаду небезпеки не збираються телефонувати в поліцію, а мають можливість захистити себе самостійно.
З одного боку, в країні відсутній загальний військовий обов’язок у його традиційному розумінні нами. З іншого – є поширеними різноманітні форми залучення громадян до різноманітних форм діяльності, які охоплюють таке поняття, як оборона та національна стійкість держави. Наприклад, це резервна компонента власне збройних сил, яка включає національну гвардію та організований резерв. До речі, національна гвардія – це ресурс також і губернатора штату, який має ті чи інші повноваження щодо її залучення до різноманітних завдань, починаючи від допомоги населенню і ліквідації надзвичайних ситуацій до припинення масових безладів тощо.
У країні дуже поширені різноманітні форми військово-патріотичного виховання: рух скаутів та споріднених організацій, програма позавійськової підготовки офіцерів резерву ROTC (має шкільну компоненту (ступінь) – JROTC), літні військово-спортивні табори, воєнно-історичні клуби, освітні та інші проєкти «Американської стрілецької асоціації», численних ветеранських організацій тощо.
Волонтерські рухи певним чином відрізняються від наших. Це не тільки допомога бійцям на передовій або догляд за пораненими. Насамперед це можливість надавати певну частину власного вільного часу для суспільно корисних проєктів (прикладами є допомога ветеранам похилого віку, виконання функцій екскурсоводів у військових та інших музеях, участь у складі організованих структур у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій).
Існує також економічний чинник особливого відношення американців до збройних сил. Є окремі міста та навіть цілі штати, щодо яких збройні сили або підприємства оборонно-промислового комплексу виступають потужними роботодавцями та наповнювачами місцевих бюджетів. Коли, наприклад, виникає необхідність провести організаційні заходи та закрити ту чи іншу військову базу, то аргументів військових про їхню доцільність замало. До справи залучаються конгресмени, місцеві органи влади, ЗМІ, громадські організації, які зазвичай відстоюють свої інтереси щодо збереження військового об’єкта.
Якби там не було, для пересічного військовослужбовця повага суспільства має приємні прагматичні прояви. На вході до деяких магазинів/торгово-розважальних центрів можна побачити напис: «Для військовослужбовців знижка – 20%». У деяких штатах це є дуже поширеним явищем (наприклад, в Техасі), в деяких – зустрічається рідше. Але така тенденція існує і є показовою.
Слід також пам’ятати про програми соціального та іншого забезпечення військовослужбовців і ветеранів, але ця тема дуже об’ємна і потребує окремої розповіді.
– Збройні сили США проводять власні заходи щодо популяризації військової служби та військово-патріотичного виховання?
– Поділюся особистим враженнями на прикладі переважно столичного гарнізону. По-перше, у Вашингтоні та навколо нього дислокуються оркестри всіх видів збройних сил і кожен з них є чудовим творчим колективом національного масштабу. Вони на постійній основі пропонують жителям та гостям столиці концертні програми. Іншими словами – упродовж тижня ви маєте можливість відвідати щонайменше по два виступи кожного з них у різноманітних локаціях міста: на сходах Капітолію, біля історичних монументів, в закритих приміщеннях, безпосередньо на військових базах тощо. Програми досить насичені, від класичних до фольклорних творів, охоплюють різноманітні жанри, рівень виконавців також високий, адже музиканти в своїй більшості – це випускники консерваторій. Як це відбувається – демонструють світлини з заходу: неформальна обстановка, вільний доступ охочих, розташуватися можна прямо на газоні на килимку. На виході – безліч позитивних вражень та чудовий настрій.
Корпус морської піхоти започаткував свій проєкт популяризації: щотижневі паради морської піхоти в одному з військових містечок столиці. Найбільш поважних гостей (політики, дипломати тощо) зустрічає особисто комендант морської піхоти. На заході демонструє стройові прийоми зі зброєю підрозділ почесної варти, лунає музична програма від оркестру, проходять в різних формаціях стройові підрозділи, завершує виступ артилерійський салют. Для охочих відвідати – дуже проста процедура, досить завчасної реєстрації в режимі онлайн.
Сухопутні війська також підготували схожу програму показових виступів, але вона має більш історичну спрямованість та відображає основні етапи створення армії, її участі у війнах різних часів. Захід відбувається на території 3-го піхотного полку The Old Guard (аналог нашого «Окремого президентського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького») у Форт Меєрі, що в передмісті столиці, кілька разів на місяць і користується великою популярністю, особливо серед ветеранів.
Поблизу Вашингтона розташовано базу ВПС США «Ендрюс» (Andrews Air Force Base), відому тим, що на ній базуються літаки, які обслуговують президента США (відоме авіаторам всього світу словосполучення US Air Force Number One – це саме про них). З нагоди річниць створення військової авіації США на авіабазі влаштовують грандіозні авіашоу, власне база відкрита для всіх охочих, глядачів доставляють від найближчої станції метро шкільними автобусами.
Список прикладів можна продовжувати, але це краще демонструють ілюстрації, а більш повну інформацію, включаючи відеозаписи наведених подій, легко знайти в Інтернеті.
На пам’ять також приходить приклад святкування річниці створення підрозділу військової поліції, яке було підготовлено для чинних військовослужбовців і ветеранів підрозділу та членів їхніх сімей. На території військової бази організатори розгорнули цілу інфраструктуру для свята, включаючи сцену просто неба, зону барбекю, ігрові майданчики для дітей. Авіатори прислали вертоліт «Блек Хок» для статичної демонстрації (він виявився найбільш цікавою «іграшкою» для дітей), а підрозділ почесної варти надав салютну гармату. В результаті відбулося дуже насичене позитивними емоціями свято.
– Що можна сказати про відношення американців до воєнної історії?
– Якщо коротко – то дуже поважне. Практично в кожному місті є і утримуються в належному вигляд ті чи інші пам’ятки воєнної історії. Військові бази дуже часто мають імена визначних військових різних часів. Навіть окремі будівлі військових частин, наприклад, навчальні корпуси, можуть отримати назву в честь військовослужбовця, служба якого також стала частиною історії.
Особисто мені доставляло значне задоволення відвідувати військові музеї. Якщо мова йде про місто на узбережжі океану або великої ріки, то поширеним явищем є використання як музеїв військових кораблів та підводних човнів. Наприклад, тільки в Філадельфії ви можете попасти на лінкор та підводний човен часів Другої світової війни та крейсер епохи початку 19-го століття.
Американська столиця та передмістя дуже насичені такими пам’ятками воєнної історії: Арлінгтонське національне кладовище, В’єтнамський та інші військові меморіали, музеї. Цікаво, що утримувати ці об’єкти та проводити екскурсії допомагають волонтерські організації.
Висновок дуже простий – при такому рівні зрілості суспільства в питання захисту держави та підтримки військових набагато легше виконувати заходи забезпечення воєнної безпеки і навіть нам, після семи років війни, є чого вчитися з цього приводу у наших партнерів.
