Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
«Доброго ранку. У мене все чудово. Дякую за життя!» — такими словами пацієнти зустрічають військову лікарку, якій щодня вже близько року пише слова подяки полковник-ветеран Збройних Сил України, який одужав після ускладнень від COVID-19.
У майора медичної служби – начальника інфекційного відділення Рівненського військового госпіталю Ольги Юрчук переможців коронавірусної інфекції за весь час пандемії вже більше ніж тисяча. Лікарка підтримує зв’язок із кожним з тих, хто пройшов у неї лікування, демонструючи мужність, наснагу та волю до перемоги над недугою.
У робочому кабінеті лікарки на почесному місці — ікона рівноапостольної княгині Ольги, що залишилася на згадку про одного з особливих пацієнтів — полковника ЗС України у запасі Миколи Коваля.
— Це було близько року тому, його до нас доставили у важкому стані. Легені практично не працювали. Боротьба за життя впродовж кількох місяців тривала день за днем. Вважаю цю історію нашою спільною перемогою, адже це не просто пацієнт — в минулому військовий льотчик-випробувач, — розповідає жінка-офіцер.
…Народилася Ольга на Черкащині — в географічному центрі України, проте понад половину свого життя проживає в Рівному.
— Я закінчила медичне училище, близько року працювала в інфекційному відділенні, зрештою вступила до медичного університету імені Богомольця. Згодом закінчила інтернатуру й у 2004 році розпочала свій лікарський шлях у Рівненському військовому госпіталі, — говорить військовий медик.
До подій 2014-го Ольга була на посаді працівника Збройних Сил України, а з початком збройної агресії Кремля на півдні та сході держави підписала контракт, одягнувши військовий однострій.
На сході України
У район бойових дій вона вперше поїхала у 2016 році, у 2019-му — вдруге.
— Перебуваючи на Сході, я зустріла чимало вмотивованих людей. В районі ООС з 2019 року ми формували та розгортали мобільні госпіталі для інфекційних хворих — з підозрою на коронавірусну хворобу. В пам’яті назавжди залишаться спогади, як народжувалися ці містечка, як відпрацьовували перші алгоритми дій. Виклики були серйозні та ми впорались.
За її словами, з початку пандемії у Рівненському військовому госпіталі пролікували близько тисячі хворих. З них більше ніж вісім сотень амбулаторно та дві сотні у стаціонарі. З моменту коли почалася вакцинація та ревакцинація військовослужбовців, перебіг захворювання став набагато легший, а рівень захворюваності зменшився в рази.
— Я як начальник інфекційного відділення, що має безпосередній контакт із хворими, вакцинувалася однією з перших. Тоді, коли багато хто з цивільних роздумував, ми діяли. Все відбулося безболісно та непомітно для мого стану здоров’я. За весь час вакцинації побічних ефектів у військовослужбовців гарнізону не відмічено, а перебіг захворювання був легкий і без особливостей.
Ніколи не здаватися та рухатись уперед
Дозвілля в Ольги завжди активне. Серед її захоплень – поезія, малювання, театр. Її доньки так само творчі, як і їхня мати. Старша — хореограф, тож часто створення декорацій, постановка сцен та пошиття костюмів у вільний від військової служби час саме на мамі.
— Для мене це певна реабілітація від суворих реалій військового життя та боротьби зі світовою коронавірусною недугою. По життю я вчу інших і сама не цураюся вчитися!
