ТЕМИ
#ТЕРОБОРОНА #СОЦЗАХИСТ #СПОРТ #РАШАБУМ #ЛАЙФХАКИ #ООС #КОРУПЦІЯ #ІНФОГРАФІКА

Росія хоче відкупити в Китаю колишній український «Варяг»

Прочитаєте за: 9 хв. 3 Грудня 2021, 8:21
Корабель військово-морського флоту НВАК «Ляонін»

Співвідношення не на користь Росії

Стягуючи на західний напрямок стотисячні угруповання військ, Росія в себе на Сході є фактично беззахисною перед іншою державою, у якої є конкретні територіальні претензії до неї. Японія не змирилась із втратою після Другої світової війни Курильських островів, тому питання їхнього повернення є ледь не національною ідеєю Країни Вранішнього Сонця.

Дійсно, Токіо може практично безперешкодно захопити в Росії та утримувати Курильські острови. Морські сили самооборони Японії мають 29 ескадрених міноносців, а також 10 есмінців УРО (з управлінням ракетним озброєнням), 6 фрегатів і 21 підводний човен. Крім цього, японці перетворили на легкі авіаносці два свої есмінці-вертольотоносці класу «Ідзумо» повною водотоннажністю 27 тисяч тонн. Кожен із них може нести до 28 літальних апаратів, включаючи до 20 літаків з коротким зльотом та вертикальною посадкою (ВКВВП) F-35B. Також морські сили самооборони Японії мають два есмінці-вертольотоносці класу «Хюга» водотоннажністю до 18 тисяч тонн, які несуть по 11 середніх вертольотів.

Фактично Токіо може сформувати 2 авіаносні ударні групи (АУГ) або 1 авіаносне ударне з’єднання (АУЗ), які забезпечать японському флоту повне панування в повітрі.

Країна Вранішнього Сонця також має кілька десантних кораблів, які можуть бути використані під час захоплення островів, і численну сучасну протичовнову авіацію. Крім того, японці мають доволі ефективні засоби боротьби з підводними човнами (фактично російськими). А також Токіо має численний допоміжний флот для десантування та подальшого забезпечення експедиційного корпусу.

Корабель військово-морського флоту НВАК «Ляонін»

Японській морській армаді Росія зможе протиставити свій Тихоокеанський флот (КТОФ). До нього входять: ракетний крейсер «Варяг» — флагман флоту, якому вже чверть століття; ще старіший океанський есмінець класу «Сарич» водотоннажністю до 8 тисяч тонн; три великі протичовнові кораблі (БПК) проєкту 1155 та ще один фрегат «Маршал Шапошников», який став таким після модернізації з великого протичовнового корабля проєкту 1155, їхня водотоннажність становить 7600 тонн. Це щодо «великих» кораблів океанської зони. Крім того, є чотири корвети, вісім малих протичовнових кораблів (МПК), чотири малі ракетні кораблі, 10 тральщиків і кілька десятків різних катерів, які призначені для дій у ближній морській зоні.

Також у Росії на Тихому океані є три ракетні підводні крейсери стратегічного призначення, три атомні підводні крейсери з крилатими ракетами, багатоцільовий атомний підводний човен проєкту «Щука-Б», 5 дизель-електричних торпедних підводних човнів і дизель-електричних ракетно-торпедних ПЧ.

Підводний флот доволі численний та ще й з ядерною зброєю. А втім, він є більше «зброєю стримування». Щодо звичайного «конвенційного» озброєння, то тут Японія в рази сильніша за Росію, і за бажання може диктувати власні умови на цьому театрі військових дій.

Крім того, не варто забувати і про союзників Японії — Сполучені Штати. У цій частині світу діє Сьомий оперативний флот ВМС США, штаб якого дислокується в японському місті Йокосука. У складі флоту авіаносець «Джордж Вашингтон», два ракетні крейсери, сім есмінців УРО та інші кораблі і підводні човни, які здатні ефективно діяти в цій океанській зоні і готові за нагоди допомогти Японії.

Проте японці й самі можуть силами власного авіаносного ударного з’єднання (АУЗ) заблокувати всі протоки між материковою Росією та Південними Курилами. Їхні палубні винищувачі просто не дозволять діяти російським літакам, одночасно прикриваючи власну потужну протичовнову авіацію. Надводних кораблів з ракетним озброєнням у Росії тут зовсім обмаль, та ще й їхня ППО не здатна витримати одночасний ракетний і авіаційний удари. Тому в Москви виникла величезна необхідність конче мати тут свій авіаносець.

«Авіаносець» для російського ТОФу

Що може змінити присутність на цьому ТВД російського «авіаносця»? Дуже багато, вважають їхні військові експерти. Проте в Росії немає авіаносців, а є, так звані ТАВКР — важкі авіаносні крейсери.

Важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» (який єдиний є в Росії  Авт.), здатний нести до 24 вертольотів та до 28 літаків. Гелікоптери  це або протичовнові Ка-27П, або ударні Ка-52К, або ударно-десантні Ка-29. Також у складі авіагрупи можуть бути гелікоптери ДРЛОіУ (далекого радіолокаційного виявлення і управління) Ка-31 (Ка-35), які виконуватимуть функції розвідки та надання даних цілевказівки для крилатих, протикорабельних та навіть, у перспективі, гіперзвукових ракет. ТАВКР може бути залучений до посилення системи протичовнової боротьби або для повітряної підтримки десанту.

ТАВРК «Адмірал Кузнєцов» несе також легкі винищувачі МіГ-29К та важкі винищувачі Су-33. Ці літаки можуть успішно протидіяти японським F-35B, які мають дещо слабші тактико-технічні характеристики. Тобто лише один важкий авіаносний ракетний крейсер може нівелювати тотальну перевагу японців у повітрі в разі потенційного конфлікту за острови.

Свого часу Радянський Союз пішов на певну хитрість, назвавши свої авіаносці «авіаносними крейсерами», щоб обійти конвенцію Монтрьо від 1936 року, яка забороняє прохід авіаносців через протоки Босфор і Дарданелли. Усі радянські авіаносні крейсери будували в Миколаєві, тож, щоб хоч вивести їх з Чорного моря, потрібні були саме такі кроки. Крім того, радянські авіаносні крейсери були оснащені ракетним озброєнням (зенітні, протичовнові, протикорабельні ракетні комплекси), це й насправді були ракетні крейсери, які додатково несли кілька десятків літаків та гелікоптерів.

У колишньому СРСР було кілька ТАВКР — «Київ», «Мінськ», «Новоросійськ», «Адмірал Горшков» і «Адмірал Кузнєцов». Сьогодні в Росії залишився лише один такий корабель — «Адмірал Кузнєцов».

П’ять років тому, в листопаді 2016 року, він здійснив поки що останній свій похід з Сєвєроморська в Середземне море до берегів Сирії. Під час цього походу увесь світ спостерігав за різними несправностями і поломками, які раз у раз виникали на «Кузнєцові». У Середземному морі крейсер був майже два місяці, і за цей час з його палуби російські літаки здійснювали бойові вильоти в небо Сирії. Два з них (Міг-29К і Су-33) зазнали аварій під час заходу на посадку.

Корабель військово-морського флоту НВАК «Ляонін»

Після повернення до Сєвєроморська «Кузнєцов» став на капітальний ремонт і модернізацію. Росія виділила на це величезні кошти, проте восени 2018 року плавучий док, де ремонтували крейсер, затонув, а кран, який падав піч час затоплення, завдав сильних пошкоджень корпусу. Корабель ледь не затонув.

Ще за рік, у грудні 2019-го, під час зварювальних робіт на «Кузнєцові» виникла величезна пожежа, яку гасили понад добу. Тоді загинули двоє осіб і десяток постраждали. Вигоріли майже всі трюми.

Але іншого авіаносця в Росії просто немає. На початку 2000-х керівництво російського міноборони, враховуючи стан свого ВПК, не бачило можливості будувати в себе такі кораблі. У 2009 році Росія замовила у Франції УДК (універсальні десантні кораблі — вертольотоносці) типу «Містраль». Але так їх і не отримала через накладені у 2014 році санкції за війну в Україні. Подібні власні два кораблі-вертольотоносці (УДК) лише півроку тому почали споруджувати на захопленому в України суднобудівному заводі в Керчі. Терміни введення цих УДК в експлуатацію сягають 2027–2028 років.

Враховуючи необхідність мати на Тихому океані свій авіаносець, російські експерти навіть пропонували перетягнути туди недоремонтований «Кузнєцов». Але тут з’явився новий доволі цікавий проєкт — придбати авіаносець.

Колишній український «Варяг»

Досить цікаві новини надійшли із Піднебесної. За інформацією від британського видання для англомовних читачів Beijing Today, офіційний Пекін розглядає варіанти подальшої долі свого першого авіаносця під назвою «Ляонін». І серед них: продаж авіаносного корабля Індії або… Росії. Російські військові експерти вважають подібну новину доволі перспективною версією, адже Москві ця угода з Пекіном була б дуже й дуже вигідною.

Що ж це за авіаносець «Ляонін»? Це перший авіаносець у складі Військово-морських сил Китайської Народної Республіки. Будівництво корабля почалося в 1985 році на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві як авіаносного крейсера проєкту 1143.6 (шифр «Кречет», англ. Kuznetsov class за класифікацією НАТО) під назвою «Рига» для ВМФ СРСР.

У 1988 році корабель був спущений на воду. 19 червня 1990 року перейменований на «Варяг». Після розпаду СРСР корабель дістався Україні, а його будівництво було припинене у 1992 році. У 1998 році його купив Китай, а саме компанія зі спеціального адміністративного району Аоминь (Макао), офіційно з метою організації на ньому плавучого центру розваг. У Китаї є ще два колишні радянські ТАВКР — «Київ» і «Мінськ», які переобладнані в плавучі казино.

У 2000 році буксир Suhaili прибув до Чорного моря, щоб розпочати буксирування ТАВКР у Китай. Але Туреччина спершу відмовлялася пропустити його через протоки Босфор і Дарданелли протягом 16 місяців (!!!), адже проходження через протоки такого великого корпусу, який не має власних двигунів, могло спричинити тяжкі навігаційні наслідки. Протягом усього часу, поки йшли переговори, корабель циркулював під буксирами в Чорному морі.

2 листопада 2001 року турецька влада нарешті дала дозвіл на прохід, і ТАВКР «Варяг» під буксирами Haliva Champion та «Микола Чікер» через Чорноморські протоки перейшов у Середземне море, це зайняло майже 6 годин. Відразу ж після виходу з проток крейсер потрапив у сильний шторм, що сягав 9 балів за шкалою Бофорта. Вночі стався обрив буксирного троса, і корпус із сімома членами екіпажу на борту дрейфував в Егейському морі аж дві доби. Згодом їх зняли за допомогою гелікоптера берегової охорони Греції. Негода кілька діб заважала спробам буксирів відновити контроль над кораблем. 6 листопада, під час спроби завести на авіаносець буксирний трос, загинув матрос Арес Лінн із буксира Haliva Champion. Лише 7 листопада контроль над ТАВКР було відновлено.

Корабель військово-морського флоту НВАК «Ляонін»

Далі — Середземне море, Гібралтар і Атлантика. Правила руху Суецьким каналом забороняють проходження кораблів без діючої силової установки, тому «Варяг» був спрямований у плавання навколо Африки через Гібралтар. Два буксири — «Микола Чікер» та Sandy Cape — буксирували корабель із середньою швидкістю 6 вузлів (11 кілометрів за годину) протягом 15 200-мильного (28 200-кілометрового) маршруту з проміжними зупинками для заправки та поповнення запасів. Корабель прибув до Китаю 3 березня 2002 року і одразу був поставлений на верф у військовому порту Далянь.

Загальна вартість корабля для уряду КНР становила всього приблизно 30 мільйонів доларів США: 25 млн — українському уряду й Чорноморському суднобудівному заводу та 5 мільйонів доларів — плата за буксирування. Але китайці не стали переобладнувати цей крейсер у розважальний центр. Вони просто добудували корабель як авіаносець.

З 2005 по 2010 рік корабель пройшов капітальний ремонт і модернізацію. Ще майже два роки в режимі найвищої секретності Китай проводив різні випробування крейсера. Він мав стати навчально-тренувальним та дослідним кораблем китайського військового флоту, проте далі плани в КНР змінились, крейсер повинен був стати першим авіаносцем ВМС НВАК. Піднебесна навіть придбала в України недієздатний палубний винищувач Су-27К, який став прототипом китайського винищувача Shenyang J-15 (підозріло схожого на Су-27).

25 вересня 2012 року корабель увійшов до складу ВМС Китаю і отримав назву «Ляонін». Склад авіаційного крила, яке розміщується на китайському крейсері: 26 винищувачів J-15, шість вертольотів ДРЛО Changhe Z-18, шість протичовнових вертольотів Z-18 і два вертольоти ПСС Z-9S.

Всього за 30 мільйонів Китай придбав в України не лише авіаносний крейсер, а ще й технології, за якими спорудив за модернізованим проєктом із набагато більш покращеними характеристиками подібний корабель — авіаносець «Шаньдун». «Ляонін» свого часу виступив як навчальний корабель, на якому навчалася китайська палубна авіація. За участю колишнього українського «Варяга» були на практиці відпрацьовані океанські маневри у складі АУГ. За цими суднобудівними технологіями Китай сьогодні споруджує інші свої авіаносці.

У Китаї розуміють, що авіаносний крейсер цього типу є значно слабкішим, ніж присутні в цьому регіоні американські атомні авіаносці типу «Німітс». Там лише авіаційне крило нараховує до дев’яноста літаків і вертольотів палубної авіації. Тому й споруджують китайці нові власні авіаносці з атомними двигунами і катапультами, які будуть значно потужнішими, ніж «Ляонін». Темпи будівництва таких авіаносців у Китаї значно швидші, ніж ремонт у Росії «Кузнєцова» і спорудження десантних вертольотоносців у Керчі. Тобто інформація про майбутній можливий продаж «Ляоніна» має певне підґрунтя.

Трохи про політичні аспекти

Те, що Китай може продати корабель Індії, має мало шансів, адже ці дві держави є головними суперниками в Південно-Східній Азії. Кожна з них намагається обігнати іншу щодо кількості та якості оснащення армії і флоту. Крім того, між Індією і Китаєм точаться територіальні суперечки в регіоні Аксайчин, які навіть переходять у прикордонні бойові зіткнення.

Тож озброювати свого ворога ніхто не буде, хоча Індія й закуповує за кордоном «потримані» авіаносні кораблі. Кілька років тому індуси придбали у англійців десантний вертольотоносець HMS Hermes, перейменований потім у «Віраат», і в 2004 році у тієї ж Росії — ТАВРК «Адмірал Горшков», який у 2013 році перетворився на «Вікрамадію».

Але за можливого продажу «Ляоніна» Москва є набагато перспективнішим покупцем, ніж Нью-Делі. Російські військові експерти вважають, якщо Токіо наважиться вирішити питання з «північними територіями» силовим шляхом, це буде дуже важкою іміджевою поразкою Росії, яка вкрай невигідна для Китаю. Це означатиме посилення давнього непримиренного ворога, Японії, і початок перегляду підсумків Другої світової війни в регіоні. Росія цього дуже боїться і вважає Китай у даному історичному контексті своїм союзником.

«Продаж „Ляоніна“ Росії з передачею його до складу Тихоокеанського флоту РФ вважається цілком раціональним кроком», — розповідає російське видання «Репортер».

Звичайно, радянський ТАВКР неконкурентоспроможний проти американського атомного «Німітця», але проти японських «Ідзумо» з їхніми F-35B він цілком може дати бій. Основною функцією «Ляоніна» в разі продажу буде стримування японської палубної та протичовнової авіації на Тихому океані.

Тому колишній український важкий авіаносний крейсер «Варяг» для Росії сьогодні є бажаною панацеєю проти японських намагань повернути Курили.

Фото з відкритих джерел

28
3

Кореспондент АрміяInform
Читайте нас в Telegram