Наш кореспондент поспілкувався з інструктором одного з підрозділів, де навчають операторів наземних роботизованих комплексів. Він людина скромна, тому представляється коротко…
Готовність цивільного населення до опору агресору є не менш стратегічним завданням, ніж співробітництво держави з союзниками чи боєздатність армії. В Україні за останній час було ухвалено декілька важливих документів (наприклад, Закон про основи національного спротиву), покликаних до налагодження дієвої координації дій між Збройними Силами та цивільними — як на національному, так і місцевому рівні. Через це поняття стійкості знову стало відігравати ледь не ключову роль під час ухвалення рішень у сфері безпеки та оборони.
Директорка Центру інформації та документації НАТО в Україні Вінета Кляйне під час дискусії про стійкість в рамках відносин нашої держави з Альянсом, яку організовував аналітичний центр Рада зовнішньої політики «Українська призма», підтвердила важливість цієї теми за сучасних викликів.
«Стійкість (цивільного населення до опору агресору. — Ред.) є в ДНК НАТО. Цього року під час саміту у Брюсселі було переосмислено, що стійкість є дуже важливою. І мова йде не лише про військову, але й цивільну готовність. У час, коли ми (держави-члени та партнери НАТО. — Ред.) дуже взаємопов’язані, також ключовою є співпраця між державним та приватним сектором», — заявила Вінета Кляйне.
Як підкреслила у своєму виступі директорка програми безпекових студій «Української призми» Ганна Шелест, сама собою концепція стійкості впродовж останніх 7 років залишається важливою для діалогу Україна-НАТО.
читайте також:
«Концепція стійкості була однією з ключових для НАТО під час холодної війни. В ті часи менше говорили про тотальну безпеку, а набагато більше саме про стійкість Альянсу, союзників, держав і суспільства. Події 2014 року в Україні змусили НАТО повернутися до цієї теми», — сказала Ганна Шелест.
Зростання значення поняття стійкості («resilience») для Північноатлантичного альянсу підтверджується збільшенням використання цього терміна в офіційних документах. Зокрема, можемо згадати цьогорічне комюніке, яке відбулося у червні після зустрічі глав країн-членів НАТО. Там згадується стійкість у контексті широкого кола питань: від геополітичних загроз до реагування на кліматичні зміни.
Базові вимоги до готовності цивільного населення на випадок бойових дій керівництво блоку затвердило у 2016 році на саміті НАТО у Варшаві. Це 7 вимог: гарантія безперервної роботи урядових структур та критичних урядових послуг; здатність ефективно справлятися з неконтрольованим рухом населення; стійкі енергетичні поставки; стійкі харчові та водні ресурси; стійкі цивільні транспортні системи; здатність справлятися з масовими втратами; стійкі цивільні системи комунікації.
Як бачимо, більшість з перерахованих критеріїв отримали практичне застосування під час спроб шантажу нинішньої Європи з боку Кремля. Російська агресія тут набула різних форм — від енергетичної експансії до тиску через наплив мігрантів. Тому впровадження стійкості серед населення належить до пріоритетних завдань, особливо у контексті кібербезпеки. Кібератаки на критичну інфраструктуру як в Україні, так і країнах НАТО показали, що країна, яка прагне дестабілізації та порушення норм міжнародного права (Російська Федерація) не зупиниться ні перед чим, щоб посіяти страх та зневіру.
читайте також:
Для координації дій військових та цивільних громадян у разі повномасштабного наступу РФ, український парламент 16 липня 2021 року ухвалив Закон «Про основи національного спротиву». Цей документ, зокрема, прописав завдання Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Серед усього іншого зазначено, що до національного спротиву входять рух опору, підготовка громадян України до національного спротиву, а також територіальна оборона.
Спільні гібридні загрози сприяють налагодженню поглибленої співпраці України та НАТО з питань стійкості. Свідченням цієї тенденції є проведення у вересні 2021 року командно-штабних навчань «Непорушна стійкість». Основною метою цих навчань було підвищення стійкості державних органів України за умов гібридних загроз. Так само серед завдань спільних навчань було налагодження цивільно-військової співпраці.
Зважаючи на нинішні загрози (скупчення російських військ біля кордонів України, мілітаризація Кремлем Білорусі, тиск на ЄС мігрантами з боку Мінська, енергетичний шантаж), українське населення має усвідомлювати рівень небезпеки, а також мати план необхідних дій у разі потреби дати відсіч ворогу.
