Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Днями АрміяInform розповідала про результативні розкопки пошукової групи житомирської громадської організації Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» у Коростенському районі Житомирської області. 21 листопада пошуковцям вдалося знайти там останки п’яти загиблих у липні-серпні 1941 року солдатів РСЧА. Причому в усіх були медальйони. Тож з’явився реальний шанс встановити через 80 років їхні імена…
Як розповіли кореспондентові АрміяInform у «Пошуку», на жаль, усі медальйони прочитати не вдалося, адже у трьох із п’яти ебонітових пеналів вкладки за 80 років згнили. Дві інші записки були вимиті ґрунтовими водами, втім, сучасні апаратура та методики дозволили експертам їх розшифрувати.
— Першим удалося прочитати медальйон солдата № 73, — розповідає представник «Пошуку» Вадим Баранівський. — Усередині капсули був одинарний бланк, який був вимитий, проте команда спеціалістів з графічної обробки все ж таки змогла його розшифрувати.
Солдатом за номером 73, знайденим житомирськими пошуковцями від початку поточного року, виявився уралець Леонід Шадрін.
Записка з медальйона солдата № 71 також була на одинарному бланку, а записи сильно змиті — перші результати графічної обробки не залишали надії на встановлення імені воїна. Проте завдяки наполегливості цілої команди експертів з графічної обробки медальйонів вдалося визначити дані з записки. Загиблим виявився Кіндрат Дем’янович Кривошеєв, уродженець села Соснівка Троянівського (нині — Житомирського) району Житомирської області, 1914 року народження, призваний 23.06.1941 року. Також у записці вказано найближчого родича солдата. Це його мати, Степанида Кривошеєва. Тепер пошуковці розшукують родичів полеглого воїна.
Після розшифрування двох медальйонів і невдачі з рештою трьома на пошуковців чекала ще одна несподівана новина від експертів — один із солдатів, чия записка була знищена невблаганним часом, все ж став відомим! І все — завдяки напівзогнилим документам з його гаманця!
— Усередині гаманця була квитанція під № 83, яка була видана Антону Павловичу Зборовському про те, що його паспорт був зданий у Бердичівське районне відділення міліції, а сам власник направлений для проходження військової служби в кадри армії та флоту, — ділиться новиною Вадим Баранівський. — Другий документ — це мобілізаційний припис, але записи на ньому не збереглися.
Пошуковці відразу ж встановили, що, відповідно до отриманих даних, ці документи могли належати тільки одній людині — призваному в червні 1941 року мешканцю села Дмитрівка (нині — у складі смт Гришківці) Бердичівського району Житомирської області Антонові Павловичу Зборовському 1914 року народження. Також з’ясовано, що його дружину звали Марія Купріянівна Зборовська. Розпочато пошук нащадків загиблого земляка.
