Здається, що є спільного між надсучасними дронами та тракторцями? Тим більше — коли їх розділяє практично ціла епоха технічного прогресу — понад сто років. Виявляється, що така…
28 жовтня минає 76 років відтоді, як територію України було остаточно визволено від гітлерівських окупантів та їхніх сателітів. Мільйони українців загинули під час Другої світової війни – найкривавішої в історії людства. Частина з них полягли, боронячи рідний край, чимало поховано чужій землі. В українській землі вічним сном спочили й мільйони представників інших національностей.
В Україні є чимало громадських та військово-патріотичних організацій, що займаються архівним та польовим пошуком на місцях тих запеклих боїв, піднімаючи з землі рештки загиблих воїнів та повертаючи з небуття імена багатьох із тих, хто протягом майже восьми десятиліть вважалися невідомими солдатами, а рахувалися як зниклі безвісти. Серед пошуковців чимало і військовослужбовців – як діючих, так і колишніх, учасників АТО/ООС. У вільний від служби та роботи час нинішні захисники України знаходять захисників минулого покоління та встановлюють їхні імена.
АрміяInform уже неодноразово розповідала про роботу однієї з них – житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук».
– Від початку року наші хлопці виявили й підняли рештки 115 загиблих воїнів. Дуже багато у 2020-му знайдено і смертних медальйонів – 70, це – небувала для пошуковців цифра. Втім, минуло майже 80 років. Якісь із них були погано закручені, на якісь згубно подіяли земля та вода. Розшифрувати вдалося записки у 25 із них, ще кілька медальйонів наразі у роботі. За результатами прочитаних записів через колег в Україні та за її межами, а також завдяки мережі Інтернет було знайдено родичів та нащадків близько половини з цих загиблих воїнів. Перепоховати та передати родичам в Україні, Білорусі, Росії, Казахстані, Узбекистані, Грузії та інших країнах рештки усіх без виключення розпізнаних солдатів завадила пандемія та встановлені у зв’язку з нею карантинні обмеження. Проте кілька солдатів цього року ми все ж із військовими почестями перепоховали в Україні, а також передали рештки одного загиблого казаха представникам казахського військового аташату, які перевезли їх на батьківщину, – каже голова організації Олександр Ловинюк.
Перепоховання загиблих воїнів Другої світової війни відбувається за активної участі військовослужбовців частин Збройних Сил України, що дислокуються на теренах Житомирщини. Якщо це у Бердичівському чи сусідніх районах – це воїни-артилеристи, у Житомирському – десантники чи представники інших частин, коли ж розкопки відбуваються у колишньому Новоград-Волинському укріпрайоні – відповідно, військовослужбовці механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Від військових частин виділяється особовий склад, який бере участь у похованнях: почесна варта, салютні групи.
Взагалі «Пошук» існує ось уже майже чотири десятиліття. За цей час його учасникам вдалося виявити на території однієї лише Житомирської області й перепоховати рештки майже 17 тис. солдатів, загиблих у цьому краю, та повернути з небуття імена сотень і сотень із них.
