Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Насправді ударними стали три дні розкопок для учасників житомирської ГО «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук» у середині вересня. Групи пошуковців працювали одночасно у трьох районах Житомирщини – Пулинському, Коростенському та Лугинському. У пошуковій експедиції цього разу взяли участь 15 осіб. Не забарився й результат такої титанічної праці: експедиція було виявила рештки 10 воїнів РСЧА, загиблих у липні-серпні 1941 року. А головним здобутком стали 7 знайдених смертних медальйонів – дуже рідкісна кількість, зважаючи на рік загибелі бійців. Про це повідомляє АрміяInform.
Як розповідають пошуковці, перші два невідомі солдати, яких вони виявили, загинули на території Пулинського району. З них ентузіасти польового пошуку відкрили дев’ятий від початку року десяток знайдених полеглих бійців. Солдат № 81 лежав на глибині 50 см, при собі мав алюмінієвий казанок, протигаз, ложку та пошкоджений медальйон. Тож, на превеликий жаль, воїн так і залишиться невідомим…
Солдат № 82 лежав неподалік. Мав при собі лише протигаз та медальйон. Неушкоджений!
Наступні 2 дні пошуковці працювали в Коростенському та частково в Лугинському районах. Саме тут вдалося знайти рештки ще 8 червоноармійців.
Солдат № 83 лежав на глибині 60 см у скрюченій позі. Мав при собі сталевий шолом СШ-39, саперну лопатку, ялові чоботи, протигаз, підсумок та люстерко. Дуже цікавою знахідкою виявилося саморобна мідна каблучка. Проте, на жаль, солдат не мав при собі медальйона.
Поруч пошуковці виявили солдатів № 84 та № 85.
– Ці солдати лежали один біля одного, і було враження, що вони тримаються за руки, – розповідають учасники розкопок. – Цікавим фактом є те, що солдат № 84 був невеликий на зріст та мав при собі флягу з вибитою квіткою, чашку, саперну лопатку та медальйон. При солдаті № 85 також виявлено медальйон. Незабаром дізнаємось, ким вони були насправді.
Досвідчені пошуковці припускають: цілком імовірно, що солдат № 84 – це жінка. На це вказують і розміри скелета, і взуття – дуже маленький як для чоловіка. Втім, чи правильними є ці здогадки, сподіваємось, засвідчить експертиза смертної записки з медальйону…
Солдат № 86 лежав на боці, при ньому виявлено протигаз, саперну лопатку, підсумки та медальйон. Наступний, солдат № 87, був на глибині 60 см. Він мав протигаз, саперну лопатку, казанок, годинник та ложку з викарбуваним прізвищем «Шепелев». Медальйон відсутній.
Солдат № 88 лежав обличчям донизу. У нього – шолом СШ-39, казанок, фляга, протигаз, набір для гоління та медальйон.
Солдати № 89 та № 90 лежали на глибині 70 см. При одному з них виявлено шолом СШ-39, пробитий казанок, флягу, саперну лопатку. На жаль, медальйона не було. У другого були саперна лопатка, підсумки, магазини до СВТ-40, кухоль, гаманець та медальйон.
Пошуковці підкреслюють, що є цілком реальні сподівання на те, що вдасться встановити імена принаймні кількох воїнів, які загинули на теренах Житомирської області. Тим більше, що днями одне з таких імен вже повернуто з небуття. Адже знайдений на початку вересня на території того ж таки Пулинського району солдат № 78 мав при собі медальйон, і експертам вдалося прочитати записку в ньому. Пошуковці кажуть, що, хоча й записка була «вимита», проте за допомогою сканування та комп’ютерної обробки прочитати її вдалося. Загиблим виявився Василь Федорович Внуков, 1915 року народження, уродженець села Козловка Тюльганського району Оренбурзької області. Призваний він був у 1941 році Медногорським МВК Чкаловської області. Архівний пошук показав, що з жовтня 1941 року боєць вважався зниклим безвісти. Вдома на нього чекала дружина Внукова Віра Іванівна. Наразі розпочато розшук родичів загиблого.
Отак буває, після загибелі людей минуло вже майже 80 років, а сьогодні їхні імена повертаються з небуття, а нерідко – повертаються до рідних місць і рештки тіл полеглих героїв. І все – завдяки ентузіазму простих людей, які присвячують весь свій вільний час пошуку.
Післямова. Коли матеріал вже був готовий до розміщення на сайті, стало відомо, що експертам одразу ж вдалося розшифрувати перший з медальйонів. Це – смертна записка солдата під номером 90. Вона розповіла пошуковцям про особу загиблого: Полька Дмитро Васильович, 1907 року народження, уродженець села Рудня Броварського району Київської області, призваний на четвертий день війни, 26 червня 1941 року, Броварським РВК. Був одружений, дружина – Полька Анастасія Пилипівна. Експерти кажуть, що медальйон та записка у ньому добре збереглися. Остання – ще й тому, що була заповнена не чорнилом, а олівцем.
Одразу ж після розшифровки смертної записки солдата, вчора, було розпочато розшук родичів загиблого. Для цього знадобилися лічені години! З’ясувалося, що в Києві мешкає його донька, 1939 року народження, а також багато внуків та правнуків.
– Я його правнучка, – говорить киянка Наталія Єсик. – Дружина мого прадіда Настя померла 1994 року, так більше і не одружившись – 53 роки прожила після того дня, як сказали, що її чоловік зник безвісти. Щиро дякую пошуковцям від усієї нашої родини!
Тим часом експерти починають займатися рештою медальйонів, а хлопці з «Пошуку» готують свої металошукачі, щупи й лопати до нової роботи.
