Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
Сьогодні хмельничани з нагоди Дня захисників і захисниць України відкрили меморіальні дошки на фасаді професійного ліцею № 8 двом воїнам, які загинули під час виконання бойових завдань, захищаючи в російсько-українській війні територіальну цілісність та незалежність України. Один свого часу працював, а інший навчався в цьому закладі.
Командир відділення 79-ї бригади десантно-штурмових військ ЗС України старшина Володимир Коваль загинув 8 травня 2019 року на Приазов’ї — внаслідок смертельного кульового поранення під час прицільного нічного обстрілу наших позицій у районі села Павлопіль.
У професійному ліцеї № 8 Володимир Коваль працював майстром виробничого навчання до третьої своєї ротації з бойовою частиною на війну. У героя залишилася дружина, донька та онучка. Посмертно його нагородили орденом «За мужність» III ступеня, а за рішенням Хмельницької міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно).
Поруч з навічно 51-річним старшиною Ковалем зі стіни фасаду на урочистий скорботний мітинг дивилися очі й 18-річного Іллі Павлова зі Старокостянтинівського району. У цьому ліцеї він здобув фах кухаря. Одразу після отримання диплому він підписав контракт з частиною Національної гвардії України. Загинув Ілля 24 листопада 2017 року в районі проведення АТО. Осиротіли його батьки та дві сестри, старша з яких разом із чоловіком сьогодні продовжує захищати Україну в районі проведення операції Об’єднаних сил.
Учасники пам’ятного заходу, серед яких були представники міської ради, Хмельницької ОДА, вихованці та педагоги ліцею, бойові побратими, друзі, представники громадських патріотичних організацій міста й області, духовенства, вшанували хвилиною мовчання всіх полеглих захисників України.
Висловлюючи вдячність за пам’ять про свого батька Володимира Коваля, його донька Карина сказала: «Ми щиро вдячні всім, хто долучився до відкриття меморіальної дошки в пам’ять про мого батька. Це дійсно важливо, щоб молодь знала й пам’ятала тих, хто віддав у боротьбі за волю та незалежність України найдорожче — своє життя. Вони житимуть доти, доки живе у наших серцях про них пам’ять — про наших героїв-захисників, наших братів, батьків, синів, дідусів, дівчат, завдяки яким ми маємо можливість мешкати в мирних містах під мирним небом!»
.
Фото автора
