Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Там було засуджено керівників нацистської Німеччини. Відбувся перший із низки судових процесів, що відбувалися в Палаці юстиції міста Нюрнберга після закінчення Другої світової війни протягом 1945–1949 років.
Обвинувальний висновок, підготовлений командами прокурорів з США, Великої Британії, СРСР і Франції, містив чотири пункти: злочини проти миру, злочини проти людяності, порушення законів війни (військовий злочин) і змова з метою здійснення даних злочинних дій.
Вперше для роботи судового органу 8 серпня 1945 року був затверджений Статут міжнародного військового трибуналу (МВТ), який визначав повноваження і процедури даного безпрецедентного судового органу, який передбачав створення тимчасового трибуналу для суду над головними керівниками ІІІ Рейху, «злочини яких не були пов’язані з певним географічним місцем». МВТ наділявся правом оголосити будь-яку групу або організацію злочинною, що передбачало кримінальну відповідальність і осуд всіх осіб, що до неї входили. У реаліях післявоєнної Німеччини йшлося про мільйони осіб і, по суті, про визнання держави злочинним утворенням.
Суду було представлено обвинувальний висновок проти двадцяти чотирьох керівників націонал-соціалістичної Німеччини на чолі з «наці № 2» Германом Герінгом, а також організацій СС, СА, СД і гестапо. Під трибунал пішли і керівний склад НСДАП, Імперський кабінет міністрів, генеральний штаб і Верховне командування Вермахту. Звинувачення вперше ввело в офіційний документ новий термін «геноцид».
Процес тривав майже рік. Трибуналу були представлені документи щодо злочинів, які вчинили нацисти на окупованих територіях.
Представляючи МВТ документи і свідків, прокурори довели, що історії людей, які пережили Голокост і окупацію, не були перебільшенням.
Підсудні намагалися заперечити свою провину в скоєнні масових злочинів і довести, що повну відповідальність за всі злочини, санкціоновані владою Рейху, несли померлі до того моменту А. Гітлер, Г. Гіммлер і Р. Гейдріх.
Проте 1 жовтня 1946 року МВТ оголосив вирок: відносно двох обвинувачених справу було припинено, троє були виправдані, четверо були засуджені до позбавлення волі на термін від 10 до 20 років, троє отримали довічні терміни, а 12 підсудних були засуджені до смертної кари через повішення. Проте повішено було лише десять з них. Герман Герінг покінчив із собою, Мартіна Бормана засудили заочно.
Відразу за основним процесом почалися 12 «малих Нюрнберзьких процесів», у яких обвинувачені були зібрані за «галузевим» принципом — окремо лікарі, промисловці, есесівці, юристи. Так, щодо злочинів у концтаборі Дахау було майже 500 процесів, Освенцимі — сім величезних, що тривали до 70-х років. У 2011 році німецька прокуратура підтвердила відмову від строків давності з військових злочинів і розширила можливість залучати до суду тих працівників концтаборів, які не брали безпосередньої участі в масових вбивствах.
Процеси над колаборантами відбувалися в країнах, громадянами яких були зрадники.
