Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Військово-медичний клінічний лікувально-реабілітаційний центр, що в Ірпіні, із самого початку створення з 2016 року не позбавлений уваги з боку журналістів АрміяInform. Про його становлення, регулярне наповнення медичним обладнанням, опанування персоналом новими методиками зцілення пацієнтів та допомогу Центру з боку благодійних фондів та волонтерів кореспонденти агентства неодноразово інформували читачів. У нинішньому матеріалі – враження нашого співробітника, який особисто пройшов реабілітацію у Центрі.
Для деяких захворювань ЛФК є основним методом лікування
Хвороба не вибирає час, вік, місце і трапляється часто-густо несподівано. «Церебральний судинний криз» ‒ таким був вердикт лікарів Київського госпіталю після нетривалого обстеження. За вісім днів інтенсивного лікування у неврологічному відділенні стабілізувався тиск та сердечний ритм. А далі – відновлення у Ірпінському Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі.
У реабілітаційному «меню» лікуючого лікаря здивував пункт «лікувальна фізкультура». Раніше вважав, що ЛФК призначається лише пацієнтам із порушеннями опорно-рухового апарату, але, як з’ясувалось, це далеко не так.
‒ Лікувальна фізкультура ‒ це фізіологічний, природний і надзвичайно ефективний метод лікування, який застосовується практично при будь-яких захворюваннях, травмах і в будь-якому віці, ‒ аргументовано пояснив мені начальник кабінету ЛФК Владислав Головатенко. ‒ У нас проходять фізичну реабілітацію пацієнти з черепно-мозковими і хребетно-мозковими травмами, з гострим порушенням мозкового кровообігу, особи, які перенесли інсульт, оперативні втручання у відділеннях травматології, кардіологічні хворі тощо.
Останнім часом все частіше замість назви ЛФК прийнято використовувати термін фізична реабілітація, а фахівців називати фізичними терапевтами, що має підкреслювати особливу значимість даної методики. Є сподівання, що зміни невдовзі торкнуться й кабінету ЛФК Центру.
За словами Владислава Ігоревича, у клінічній картині у хворих із захворюваннями та травмами найчастіше переважають порушення функції руху. Тому відновлення втрачених або ослаблених функцій організму хворого досягається лише під час правильної рухової активності.
‒ А для деяких захворювань ЛФК є основним методом лікування, ‒ резюмував Ігор Головатенко.
Випробувано на собі
У команді кабінету ЛФК сім співробітників – 6 фізичних терапевтів із вищою освітою та одна молодша медична сестра. Як пояснив Владислав Головатенко, за кордоном фізичний терапевт має статус лікаря, у нас же – реабілітолога.
Під час першого відвідування кабінету потрапив під опіку реабілітолога Олени Шапран. Олена Олександрівна свого часу закінчила медичне училище, а потім в університеті «Україна» здобула спеціальність фізичного реабілітолога. Втім, продовжувала працювати медичною сестрою, а диплом, на жаль, «припадав пилом на поличці».
‒ Якось випадково дізналася, що на базі Ірпінського військового госпіталя відкривається сучасний Центр реабілітації, ‒ розповідає Олена Шапран. – Приїхала на співбесіду і мене прийняли сюди на роботу, про що жодного разу не пожалкувала. Колектив дружній, обмінюємось набутим досвідом і, звичайно, тішимось, коли бачимо позитивні зрушення у своїх пацієнтів. Я ще застала старі тренажери радянського зразку, але обладнання оновлювалось ледь не щодня, коли до нас почали поступати на відновлення наші поранені воїни. Вражала небайдужість простих людей, які десь знаходили бувші у вжитку, але справні тренажери, і привозили до нас, при цьому не афішуючи свої добрі вчинки.
Уважно вивчивши мою історію хвороби, Олена Олександрівна запропонувала індивідуальний протокол реабілітаційних занять. Взагалі загальної методики в реабілітації не існує. Під кожного пацієнта з урахуванням діагнозу хвороби підбираються конкретні вправи з поступовим навантаженням.
‒ В історії хвороби зазначено, що у вас мали місце випадки запаморочення, тому основний акцент зробимо на вправи вестибулярної гімнастики, ‒ підсумувала Олена Шапран. ‒ Головними структурами, які беруть участь в появі відчуттів запаморочення у людини є система кровообігу, органи рівноваги і мозок.
Реабілітолог пропонує підійти до шведської стінки і встати так, щоб стопи були в одну лінію, руки при цьому витягнуті перед собою. Нічого незвичного в такій вправі не відчув, доки Олена Олександрівна не запропонувала закрити очі. Трохи похитнуло тулуб, але 12-15 секунд встояти вдалося. Далі була ще складніша вправа: простояти по черзі на одній нозі (друга зігнута в коліні), не торкаючись шведської стінки, теж із заплющеними очима. Зазвичай ті люди, у яких є які-небудь проблеми з вестибулярним апаратом, починають завалюватися і відкривати очі, щоб відновити втрачену рівновагу тіла. Перші мої спроби протягом 15 хвилин тривали не більше 3-4 секунд. Дивно, нібито зовсім проста вправа, а піт виступав, наче долав 5-кілометрову дистанцію. Забігаючи наперед, відзначу, що наприкінці реабілітаційного періоду вдавалося простояти 8-10 секунд.
‒ А як довго ви можете встояти? – запитую свою наставницю.
‒ Теж не довго, ‒ усміхається Олена Олександрівна. ‒ Але справа не в кількості секунд, а в регулярних тренуваннях, які мають позитивно вплинути на вестибулярний апарат.
Крім того, корисним було ходити по прямій смузі, тренувати голеностопи на ортопедичних приладдях, крутити педалі на велотренажері тощо. Отже, залишав Центр реабілітації в гарному настрої з оновленим здоров’ям.
Це щастя ‒ бачити, що твоя робота допомагає людям одужати
Якщо робота спеціаліста з ЛФК зі мною обмежилась розповіддю, показом вправ, то з важкохворими, наприклад, після перенесеного інсульту або захворюванням хребта, все набагато складніше. Реабілітологу доводиться постійно, а це приблизно 30-40 хвилин, працювати в контакті з пацієнтом.
В одному із залів встановлено модуль активної реабілітації – це комплекс призначений для активного відновлення рухових функцій і навичок ходьби. До нього входить стельовий підйомник, який забезпечує підйом або спуск пацієнта у вертикальній площині, пряма направляюча рейка, по якій підйомник переміщується та активна стропа для підтримки пацієнта у вертикальному положенні. Обережно, крок за кроком з пацієнтом працює Владислав Головатенко, підбадьорюючи його словами.
Поруч із молодою жінкою, яка перенесла інсульт, займається реабілітолог Ірина Матьошко.
‒ Вікторія прийшла до нас на милицях, ‒ розповідає Ірина Миколаївна. – Після інтенсивних та тривалих занять вона користувалась паличкою, а нині і її лишила. Віка все робить, аби за моєї допомоги повернутися до активного життя, адже в жінки двоє малих діток. А сьогодні подивіться, як вона вправно крутить педалі велотренажера. Взагалі, не рідко трапляється, коли пацієнт приходить до нас на милицях, а йде на своїх двох.
Ірина Матьошко навела приклад тривалої але мужньої боротьби з наслідками важкої травми полковником у відставці Сергієм Цукановим. Мануальщик пошкодив чоловікові спину, була складна операція на хребті, а потім реабілітація в Ірпіні. Сьогодні Сергій Михайлович повністю себе обслуговує і навіть готує на кухні страви.
‒ Сергію Цуканову та багатьом нашим іншим пацієнтам допоміг ось цей баланс-тренажер, ‒ долучається до розмови Владислав Головатенко. – Він призначений для відновлення балансу, розвитку координації рухів і рівноваги для пацієнтів із травмами спинного і головного мозку, для лікування пацієнтів неврологічного профілю з порушеннями опорно-рухового апарату, для реабілітації після інсульту. Але, повірте, жоден тренажер нічого не вартий без копіткої і терпеливої роботи наших працівників. Для кожного з нас це щастя ‒ бачити, що твоя робота допомагає людям одужати.
Мою увагу привернув чоловік, який довго розминав колінний суглоб на розстеленому маті, а потім продовжив тренування на орбітреку. Розговорились. Моїм співрозмовником виявився командир вертолітного екіпажу, який виконує миротворчу місію ООН у ДР Конго майор Василь Біліченко.
‒ Під час виконання бойового завдання дістав важке поранення – перелом колінної чашечки, ‒ розповів офіцер. – Оперативне втручання зробили в індійському госпіталі ООН, а реабілітацію проходжу тут. Вражає чуйне відношення реабілітологів та їхня висока кваліфікація. Моє завдання – чітко дотримуватись їхніх порад та рекомендацій. Тому, мабуть, і маю позитивну динаміку свого відновлення. Тож незабаром повернусь до свого підрозділу.
Реабілітаційна локація на свіжому повітрі
Коли термін мого перебування в Центрі добігав свого кінця, на майданчику перед 10-поверховим корпусом з’явились конструкції помаранчевого кольору.
‒ Відтепер наші пацієнти матимуть змогу самостійно займатися на тренажерах ще й на свіжому повітрі, ‒ пояснив Владислав Головатенко. – Встановлюємо зручний тренажерний комплекс, який вироблено на Чернігівщині. Він багатоцільового призначення: буде можливість відновлювати та зміцнювати м’язи спини, нижніх та верхніх кінцівок і, звичайно, рухливість. Гадаю, вуличний комплекс дуже скоро стане популярним серед пацієнтів нашого реабілітаційного Центру.
