«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Сьогодні цілком природним стало не тільки збільшення кількісного складу жінок у війську, а й значне розширення спектру військових посад та спеціальностей, які нині обіймають наші чарівні берегині. Одна з них — санінструктор роти сержант медичної служби Юлія Левченко.
— Мій послужний список розпочався у 2016 році, коли після закінчення Лохвицького медучилища я прийшла працювати на цивільну посаду до об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку, — розповідає Юлія. — Сестринську справу опанувала доволі швидко: цьому сприяла не тільки достатня базова підготовка, а й допомога досвідчених колег, дружний та доброзичливий колектив. Можливість самовдосконалення та реалізації професійного потенціалу підтвердили моє бажання одягнути військовий однострій. Тому вже за кілька місяців роботи я остаточно зробила свій вибір на користь армійської служби.
Дівчина, як підтвердив час, обрала не тільки професію, а і свою долю. Не шукала для себе ані привілеїв, ані особливого ставлення. Вимоги та труднощі армійського буття долала нарівні з усіма військовослужбовцями підрозділу. Лише одна риса відрізняла Юлію від бойових побратимів — за будь-яких умов дівчина завжди усміхається й жартує.
За словами командування навчального центру, Юлія Левченко — неперевершений симбіоз тендітної жіночості та залізної вимогливості, внутрішньої гармонії та уміння взяти на себе відповідальність. У 2020 році дівчина за особистим бажанням пройшла бойовий вишкіл у районі ООС, і це стало ще одним етапом її становлення як воїна та свідомого громадянина своєї країни.
— Саме на «передку» я ствердилась у бажанні стати офіцеркою, — продовжила Юлія. — Це сталось не раптово, а зі свідомим розумінням того, що у війську можливо реалізувати свій потенціал, досягти чогось значущого, повести своїм прикладом тих дівчат, хто ще має сумніви щодо того, чи зможуть вони пройти через складні випробування. Саме тому я обрала для себе факультет підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння Одеської військової академії і в нинішньому році успішно склала вступні іспити.
На моє здивоване запитання, чому саме РАО, дівчина відповіла доволі просто і дохідливо: «По-перше, незвично. По-друге — не менш відповідально, ніж надавати медичну допомогу. По-третє — у цій сфері служить не так багато дівчат, як у військовій медицині. А значить — і поле для професійного зростання ширше».
Фото автора
