Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Капітан СВ ЗС США Ніколас Дж. Фіоре опублікував у журналі СВ ЗС США Armor статтю «Defeating the Russian Battalion Tactical Group» (spring 2017, Vol. CXXVIII, No. 2), де надав рекомендації щодо тактики дій проти російських БТГр. Статейка довгенька, гарний аналіз уразливостей російських БТГр, виявлених у боях підрозділами ЗС України, тому я зупинюся на висновках та рекомендаціях, адаптованих для ЗС України. Для обговорення насамперед піхотною спільнотою.
Щоб її не переобтяжувати, буде три частини: «Особливості дій російських БТГр», «Уразливості російських БТГр» та «Рекомендації щодо розгрому». Ще раз нагадаю – все, про що йтиме мова, думки американського капітана.
Отже, головне завдання російської БТГр – захопити та утримати територію, чим посилити переговорні позиції дипломатів.
Особливості:
– російська БТГр не є мобільним формуванням у чистому вигляді, вона переважно наносить дальнє радіоелектронно-вогневе ураження та підтримує подальші дії НЗФ;
– російський командир БТГр намагатиметься завдавати ударів із безпечних зон, створюваних НЗФ, завдаватиме максимального ураження при своїх мінімальних утратах, зберігатиме свободу маневрування в зоні безпеки, вибору часу і місця удару, здійснюватиме швидкий відхід, надаватиме переваги дальнім вогневим ударам із-за спин НЗФ, не ув’язуватиметься в контактний бій, пріоритет – виснажувати противника комплексним радіоелектронно-вогневим впливом і атакувати лише за умови наявності переваги після ретельної розвідки;
– відсутність можливості швидко отримати поповнення, різниця в рівні підготовки контрактників та строковиків змушує російських командирів ухилятися від рішучих дій (в ЗС РФ в омсбр контрактниками укомплектовані лише перші батальйони, дуже рідко – перший та другий, решта – строковиками, ця обставина суттєво впливає на стиль ведення бойових дій російськими комбатами);
– необхідність охорони флангів, бойових порядків артилерії, розвідки, логістики БТГр залишає для бою лише близько 200 піхотинців та до 50 активних танків, БМП/БТР, що суттєво знижує втрати сторони, що атакує, при цьому широко залучатимуться НЗФ сепаратистів для виконання допоміжних завдань (охорона районів зосередження, розвідка, забезпечення безпеки), тому НЗФ стають запорукою свободи маневрування росіян;
– для прикриття дій підрозділів розвідки залучаються піхотні підрозділи, їхня недостатня кількість звужує райони ведення розвідки, розвідінформація практично не поступає до НЗФ;
– недосконалість засобів зв’язку, системи управління військами й зброєю, зокрема використання паперових карт місцевості, не дозволяє одночасно вирішувати завдання розвідки, вогневого ураження та РЕБ;
– взаємодія артилерії БТГр з артилерією НЗФ дозволяє їй рідше маневрувати та створювати більш тривалий час вогневу парасольку над своєю піхотою. Водночас через відсутність АСУ артилерія БТГр не може прикрити більше ніж один напрямок і обстріляти більше однієї групової цілі одночасно;
– активні системи захисту бронеоб’єктівБТГр потребують декількох влучань для їхнього знищення;
– широко використовуються завали, барикади, невибухові загородження, насамперед у боях у містах;
– ефективне використання засобів ППО СВ для контролю повітряного простору суттєво підвищує ефективність застосування ПЗРК, військова ППО не дозволить вільно застосовувати ударну авіацію;
– недосконалість логістики, відсутність потрібного для супроводу наступу бронетехніки вантажного транспорту не дозволяє переслідувати противника на відстань більше ніж 30-50 км;
– украй обмежені можливості з надання медичної допомоги, евакуації поранених, що призведе до великої смертності від ран, що суттєво впливає на МПЗ БТГр, сковує ініціативу російських командирів вступати в стрілецькій бій, затягує відновлення боєздатності.
Далі буде.
Віктор Кевлюк
