Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Міжнародний аеропорт «Луганськ» узятий під охорону бійцями 80-ї львівської десантно-штурмової бригади 7 квітня 2014-го.
На початку російсько-української війни аеропорти на сході України — Луганський, Донецький, Маріупольський, Сєвєродонецький і Краматорський відіграли важливу роль, адже більша частина боєздатних військових частин розташовувалась на заході країни. Аеропорти приймали досить велику кількість військових Іл-76 і Ан-26. Причому найдовше функціонувало Луганське летовище, куди здійснено 19 рейсів військової авіації.
Після вдалого наступу і звільнення населених пунктів силами АТО на Донбасі на початку червня проросійські бойовики почали посилено блокувати аеропорт Луганська. Десантники тримали кругову оборону, однак околиці летовища повністю вже не контролювали. Фактично гаряча фаза його оборони розпочалась 8 червня 2014-го. Командування АТО вирішило збільшити кількість своїх сил в аеропорту. Однак 14 червня сталася трагедія: під час посадки проросійські бойовики збили військово-транспортний літак Іл-76. На борту літака перебувало 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. Усі вони загинули.
Читайте також: Трагедія Іл-76 – найбільша одночасна втрата ЗСУ за період незалежності
Ця катастрофа внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями і новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища.
Катастрофа Іл-76 внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями і новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського летовища.
Тим часом бої за летовище ставали все запеклішими. Бойовики неодноразово заявляли, що взяли його під свій контроль, але ця інформація була неправдивою. Становище десантників, що обороняли ЛАП, ставало все складнішим. 14 липня перша колона військ Збройних Сил України з боями прорвалася до аеропорту. Водночас у другій половині липня сили АТО проводили наступ на північному сході Луганщини, в результаті якого 21 липня звільнено місто Рубіжне, 22 липня — Сєвєродонецьк, а 24 липня — Лисичанськ.
На початку серпня українські військові підішли до Луганська. Однак, наказу про штурм міста так і не було. Наприкінці серпня Москва відкрито кинула проти українців свої регулярні війська: 23 серпня почався контрнаступ за всіма напрямами. За кілька днів, через тривалі обстріли російськими бойовиками, інфраструктуру Луганського аеропорту повністю знищили. Військові лишались відрізаними, без підкріплення, води та їжі, і головне – без боєприпасів. Останній бій оборони ЛАПу відбувся 31 серпня. Того дня близько сотні українських десантників чинили відчайдушний опір посиленому танковому батальйону Збройних сил РФ. У ніч на 1 вересня 2014 року наші військові отримали наказ і вийшли з руїн аеропорту.
Загалом оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів і увійшла у новітню військову історію України як приклад мужності й стійкості українських воїнів. Бої за летовище забрали життя 29 оборонців, ще 49 військових загинули у збитому бойовиками літаку.
