Коли за кілька років до початку війни Аганес займався реставрацією на старому терміналі Донецького аеропорту, він і уявити не міг, що невдовзі доведеться виконувати у цій місцевості зовсім інші завдання.
Родом головний старшина із Вірменії, але розмовляє чистою українською мовою. Каже: вчителі були гарні. Коли був дитиною, родина переїхала до Криму, тож у школу пішов на українському півострові. Коли ж почалась війна, проживав разом із родиною у Макіївці, яку однією із перших окупував ворог.
— Виїжджали з Макіївки, як то кажуть, правдами й неправдами, — ділиться Аганес. –— Прикро було бачити, що люди, яких я завжди вважав українцями, не розуміють, що таке держава і що їм загрожує. У такий момент потрібно не роздумувати, а кидати усі справи й робити свою чоловічу справу! Я хоч і вірменин, та коли ворог окупував Крим, фактично відрізавши шматок від України, зрозумів, що час заряджати зброю. А як інакше? Україна – це земля, де живуть мої діти, мої батьки.
Починав службу Аганес із «сухопутки», 56-ї мотопіхотної бригади. Колишній будівельник, що до початку війни успішно працював на потужному приватному підприємстві, будував супермаркети та торгові центри, швидко перекваліфікувався у командира бойової машини.
— Служити довелось у різних батальйонах, та із командирами щастило завжди, а це — ключовий момент на службі — пояснює Аганес. — Усі мої командири були бойовими та навченими, знали, як реагувати на провокації та як діяти. Загалом — полігонів було мало, бойових епізодів багато. Особливо «весело» служилось у Пісках. І навіть не через постійні обстріли, а тому, що поряд житлові квартали, а значить діяти потрібно було максимально обережно. Ворог натомість постійно демонстрував свою підступність.
Після закінчення контракту Аганес вирішив із піхотинця стати моряком. Завжди мріяв про море, тож вирішив, чому б не спробувати?
— Військово-Морські Сили — це зовсім інша служба: із іншою історією, командами, нюансами…Складна, але неймовірно цікава. У перші ж дні служби зрозумів, що моряки люди з гумором і сумувати не доведеться. І хоч під час першого виходу в море трохи нервував через невпевненість у свої можливостях, та згодом переконався, що не помилився із вибором.
