Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Популяризація української має бути пріоритетом. Вона має звучати усюди. На роботі, навчанні, на вулиці, у закладах. Але українізація має бути лагідною. Починати не з продавців, касирів чи офіціантів, а з чиновників та держслужбовців.
Всі, мабуть, знають вислів – без мови немає нації. У сьогоднішні, буремні для України часи, ці слова набувають дуже важливого сенсу. Про це пише у своїй колонці в аналітичному видавництві Фокус міністр культури та Інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
Є на планеті мови, якими спілкуються сотні мільйонів людей, а є і такі, що зрозуміють зо три десятки одноплеменців. Але будь-яка мова – унікальна та прекрасна.
Кажуть, мова помирає, коли знищуються держави і народи. Згадаймо латину, яку майже не використовують у повсякденному житті за виключенням наукових робіт чи релігійних обрядів. Носіїв, що вважали б її рідною — немає. Але саме латина стала предком багатьох європейських мов.
Так «пощастило» далеко не всім, інші просто були стерті і забуті.
На жаль, у нашому випадку, українською щоденно вдома та на роботі спілкується не більшість населення. Аби це змінити, потрібно діяти стратегічно, але виважено.
Для початку маємо зробити так, щоб всі ми — українці — зрозуміли цінність своєї мови. Бо наша солов’їна — спільне надбання, мова нашої незалежності та ідентичності.
Історично склалося, що Україна довго перебувала під впливом Російської Імперії. А згодом з’явився СРСР: українська не була в широкому використанні. Зокрема і через заборони та домінування російської.
Як бачимо зараз, Кремль використовує мову як спосіб розмити нашу самоідентифікацію. На цьому ґрунті з’являються і наративи: «розмовляєш російською — росіянин», «ми один народ», «українська мова — перекручена російська» тощо. А пропагандисти поширюють фейкову інформацію про дискримінацію російськомовних.
Це все — лише продумана частина російської агресії. І ми маємо цьому протистояти.
Популяризація української має бути пріоритетом. Вона має звучати усюди. На роботі, навчанні, на вулиці, у закладах.
Але українізація має бути лагідною. Так, захищаючи нашу мову від агресивного впливу ми іноді поспішаємо. Я про розроблений закон щодо обов’язкового спілкування українською у закладах і штрафів за його невиконання. Моя особиста точка зору — треба починати не з продавців, касирів чи офіціантів, а з чиновників та держслужбовців.
Ми дійсно поспішаємо, намагаючись повернути українську у всі сфери спілкування. Але — зверніть увагу — ми поспішаємо стати українцями, ідентифікувати себе.
До того ж, згідно з всеукраїнським опитуванням Центру контент аналізу, більше 43% українців виступають взагалі проти штрафів за порушення закону про забезпечення функціонування української мови як державної.
Всі ми виросли в різних куточках України. Тому, хто народився у наскрізь російськомовному середовищі, складно одразу перейти на спілкування українською. Тому для тих, хто бажає покращити свій рівень володіння або ж вивчити мову з нуля — є можливість зробити це безкоштовно.
Ми у Міністерстві культури та інформаційної політики запустили сайт, що поєднує кілька різноформатних онлайн-платформ з української мови — https://speakukraine.net/#project. Додатково передбачається випуск посібників та словників, а також підвищення інтересу до української літератури.
Ці ініціативи входять до затвердженого плану заходів з реалізації першого етапу Стратегії популяризації української мови. Він розрахований до 2027 року.
За наступне 10-ліття ми сподіваємося провести лагідну українізацію, де суспільство самостійно вирішить перейти на рідну мову. Як українці ми маємо плекати та пишатися її милозвучністю. І обороняти та відстоювати.
