Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Американський журнал The National Interest, який працює в міліарній сфері, проаналізувавши дані, опублікованої у 2019 році доповіді ООН «Перспективи світового населення» (World Population Prospects), зробив певні висновки – за три-чотири роки у Росії виникнуть величезні проблеми з комплектуванням своєї армії.
Згідно з цим документом, у 2020 році в Російській Федерації було 14,25 млн осіб у віці від 20 до 34 років. Тобто це категорія громадян того віку, коли багато хто з них надягають або вже кілька років носять солдатські, сержантські або офіцерські погони. Проте не є великою таємницею, що і з цих 14 млн Москві доволі складно вдається чисельність своїх збройних сил утримувати на рівні близько 900 тис. військовослужбовців. І такий стан справ, зважаючи на ситуацію, в якій опинилась Росія («залізла» в десяток триваючих збройних конфліктів. – Авт.), є загрозливим для існування РФ як держави.
Тому що 900 тис. солдатів і офіцерів «по-списку» − це не 900 тис. «в строю». Майже половина з них перебувають у різних навчальних закладах і навчальних центрах, освоюють «курс молодого бійця», виконують функції тилового та іншого забезпечення. У підсумку, навіть основа – «хребет збройних сил РФ» − Сухопутні війська загальною чисельністю особового складу в 280 тис. осіб у бій одночасно здатні відрядити не більше ніж 140-150 тис. багнетів. Або приблизно з десяток умовних дивізій.
Як констатують російські військові експерти з видання «Свободная пресса», − дійсно, на усю величезну Росію… − «Від Курил і Камчатки до Калінінграда, від Кавказу до Крайньої Півночі. З огляду на загальну протяжність російських кордонів, яка становить 60 932 км, ледь виходить по чотири солдатики на кілометр безкрайніх «неспокійних отєчественних рубежів… Ворогові потрібно дуже добре шукати, щоб хоч просто взяти їх у полон».
https://svpressa.ru/war21/article/289104/
Усвідомлюючи такий стан справ із чисельністю власної армії, президент Росії Путін ще 1 липня 2017 року видав указ, згідно з яким загальна чисельність збройних сил має збільшитись аж до 1,9 млн осіб. Зокрема, у Сухопутних військах повинно бути 1 млн 13 тис. 628 солдатів, сержантів і офіцерів. Але де їх узяти російським військкоматам і вербувальникам? За рахунок кого Москва має збільшити свою армію… аж на мільйон (!!!) осіб, якщо і нинішній рівень в 900 тис. дуже важко втримати?
Російське «баби нарожают» тут зовсім не діятиме. The National Interest посилається на дані ООН і згідно з ними до 2025 року з суттєвих причин демографічного характеру чисельність молодих чоловіків у Росії неминуче зменшиться ще на 20 % − майже на три млн осіб (до 11,55 млн). А до 2030 року російських чоловіків 20-34 років стане ще менше − всього 11,23 млн. Американські експерти констатують, що це «справжня катастрофа» для армії РФ. Про які майже 2 млн мріє Путін?
Російські чиновники почали шукати шляхи, де навербувати ще мільйон осіб, які воюватимуть «во славу отєчєства». Варіантів часткового вирішення проблеми пропонують кілька, і один із них – збільшення термінів строкової служби. З 2008 року в армії РФ «строковики» служать лише 12 місяців. Тепер термін цієї служби деякі військові чиновники пропонують знову повернути до двох років, чи хоча б до 18 місяців.
Крім того, деякі російські чиновники в погонах пропонують змінити законодавство і скасувати більшість відстрочок. Тим самим значно збільшити контингент потенційних призовників. Але, по-перше, це загрожує політичному авторитету влади, який й так тане в очах народу. «А саме цього і побоюється путінський режим, який з особливою пристрастю ставиться до різних рейтингів популярності», − вважає The National Interest.
По-друге, вилучення щорічно нових сотень тисяч робочих рук із російської економіки взагалі її «поховає». На цьому неодноразово наголошував російський міністр фінансів Антон Сілуанов. Виявляється, у Росії насправді не лише немає кому служити в армії, а й трудові ресурси досить обмежені.
У жовтні 2020 року на нараді уряду Сілуанов фактично здійснив «святотатство – замахнувся на «святая-святих». Він публічно запропонував скоротити російську армію на 10 % або приблизно на 100 тис. осіб за рахунок ліквідації існуючих вакансій та переведення до категорії цивільних службовців тих офіцерів, чия діяльність безпосередньо не пов’язана з виконанням бойових завдань (медики, фінансисти, викладачі, кадровики тощо).
За це міністр фінансів РФ ледь не був привселюдно «розтоптаний» своїми «погононосними» колегами в уряді, російському Радбезі й у Кремлі. Путіну, звичайно ж, аргументи «погононосців» завжди є ближчими, ніж здоровий глузд і підрахунки економістів, і тому питання, підняте Сілуановим, «задушили ще в зародку»…
Покращити дещо ситуацію з комплектуванням російської армії, на думку експертів The National Interest, могла б гендерна політика. Якщо немає достатньої кількості чоловіків – кандидатів, то варто б звернути увагу на жінок. Проте Західний, і особливо ізраїльський, принципи комплектування лав військовиків для Росії дуже мало підходять. Тут із жінками-військовослужбовцями теж проблеми.
Наприклад, в армії США – майже кожний п’ятий військовослужбовець – жінка, (у 2019 році жінки становили 20% у ВПС, 19% − у Військово-Морських силах, 15% − у Сухопутних військах і 9% − у Корпусі морської піхоти). У російській армії жінок всього 45 тис., тобто 5%, або кожний двадцятий. Зазвичай російські жінки в погонах обіймають посади, які не передбачають безпосередньо брати участь у бойових діях. На відміну, скажімо, від Ізраїлю, в якому представницями прекрасної статі комплектують навіть екіпажі танків.
У Росії такі випадки теж можливі, але вони будуть скоріше виключенням із правил. Проте експерти вважають, що варто б збільшити чисельність жіночого контингенту в військах хоча б удвічі − до 100 тис. осіб. При цьому ними активніше комплектувати тилові посади. А військовослужбовців-чоловіків, які нині «в тилу», активніше просувати ближче до лінії потенційного фронту. Проте в більшості російські чиновники в погонах ідею хоч невеликого, але зростання чисельності «бійциць» у війську, сприймають дуже негативно.
Неоднозначно ставляться у Росії і до іншого способу, як можна поповнювати лави армії. «Свободная пресса» розповідає, що у 2003 році колишній міністр оборони РФ Сєргєй Іванов висловив ідею брати на службу «найманців з числа іноземців». Він пропонував масово призивати чоловіків, які в достатній мірі володіють російською мовою і є громадянами країн колишнього СРСР.
«Ідея Іванова» звучала, як казка для деяких заробітчан із колишніх радянських республік. У російському оборонному відомстві тоді всерйоз заявляли, що вони здатні «відкачати» з країн СНД до п’яти мільйонів юнаків призовного віку (!) Але стільки, мовляв, Російській армії і не потрібно. Тому обирати кандидатів у солдати російські «рекрутери» будуть, як «родзинки з булочки» − розумних, тямущих, сильних і освічених…
Для таких іноземців-контрактників чиновники міноборони РФ пропонували ввести спрощений порядок отримання російського громадянства − після трьох років служби. Крім того − надати можливість вступити в будь-який державний вищий навчальний заклад Росії поза конкурсом. А потім, після служби, пропонувати «новоспеченим» росіянам, яких на «батьківщинах» оголосять найманцями, їхати заселяти Сибір і Далекий Схід.
Проте насправді «ідея Іванова» дала досить сумні результати, починаючи з 2003 року кількість таких «іноземців-контрактників» становила не більше кількох сотень осіб, що на майже мільйонну армію зовсім мало. Чому вона не спрацювала? Напевно запропоновані пільги й розміри платні кандидатів із «колишніх республік» якось не вражали. Сумніваюсь, що нині Росія взмозі їх переглянути в бік збільшення.
За різними оцінками, сьогодні на території Росії перебувають близько двох з половиною мільйонів осіб з числа «трудових мігрантів». Проте одиниці з них висловлюють бажання служити в російській армії. Іноземці не складають військової присяги, як громадяни Росії, але підписують певні «зобов’язання».
Останнім часом до служби в російських ЗС стали активно залучати мешканців тимчасово окупованих територій Донбасу і Луганщини. Російські окупаційні з’єднання, які знаходяться на цих територіях, – 1 і 2 армійські корпуси (Збройні сили ДНР і Народна міліція ЛНР. – Авт.), здебільшого укомплектовані місцевими мешканцями. Це українські громадяни, проте їм останнім часом Росія активно почала «добровільно-примусово» вручати російські паспорти. Значно поповнити лави російської армії за рахунок окупованих українських територій Росії теж не вдасться.
Щодо Криму, то тут кілька років тому почали призивати юнаків на строкову службу. Щоперіоду 1,5-2 тис. молодих кримчан змушені йти служити до російської армії. Ще до 10 тис. місцевих – служать в армії загарбника за контрактом.
Тобто, навіть окупувавши в України певні території, Росія головного свого питання навіть й трохи не вирішила. До лав армії РФ не йдуть місцеві мешканці.
А ще в російській армії, згідно із їхнім законодавством, мають право не служити представники народів, чия чисельність не переважає 50 тис. осіб. Таких народів у Росії є кілька десятків. Крім того, можна не служити у війську і представникам народів Дагестану, хоча самі дагестанці до служби у війську ставляться досить відповідально і часто йдуть служити.
Не призивають в російську армію і мешканців Чечні. Спочатку там були дві війни, тож представників чеченського народу брати в російські підрозділи було просто безглуздо. У 2016 році призов чеченських хлопців у російську армію відновили, але вже у 2017 році його знову скасували, причому ніхто з чеченців так і не зміг пройти строкову службу. Нині в російській армії чеченців-«строковиків» немає.
У квітні 2021 року Росія зосередила значні свої сили поблизу українських кордонів. За різними даними, чисельність військ становить 120-130 тис. осіб на західному і південно-західному напрямках. Фактично Росія зібрала на невеликих театрах військових дій найкращі й найбоєздатніші підрозділи і з’єднання. З цього виходить, що більша частина російських кордонів залишилась без належного прикриття, тобто військові ресурси Росії дуже обмежені, і прогнози на майбутнє зовсім нерадісні. Скоро Росія не матиме ким обороняти і навіть охороняти «рубежі батьківщини», а її загарбницькі амбіції – лише порожні погрози.
Володимир Зеленський високо оцінив роботу бійців та підрозділів, які відбивають атаки російських безпілотників.
У Національній гвардії України прокоментували історію з поїздкою у потязі службового собаки Ермі, яка викликала бурхливі обговорення у соцмережах.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич повідомив, що потрібно зробити, щоб система рекрутингу набула подальшого поширення.
Ув’язнення отримали бойовики, які намагались «прорвати» оборону ЗСУ під Роботиним.
П’ять російських авіаційних ракет типу «повітря — земля», що не спрацювали під час запуску, виявили і знищили співробітники відділу вибухотехнічної служби поліції Сумської області.
Біля стели на в'їзді в Донецьку область були підняті прапори тих бригад, батальйонів і підрозділів Сил оборони, які боронять Донеччину від російського окупанта.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…