Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Таку назву має хронікальний альбом, присвячений історії храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці при Київському військовому госпіталі — Національному військово-медичному клінічному центрі Міністерства оборони України.
Автор-упорядник цього унікального видання, яке нещодавно побачило світ, — протоієрей Олег Скнарь, настоятель госпітального храму та штатний капелан Головного військового клінічного госпіталю. Втім, сьогодні важко навіть уявити, хто б, крім отця Олега, міг би не лише організувати, а й виконати великий обсяг дослідницької, пошукової роботи, відібрати чимало архівних креслень церковних споруд та майже 1 тисячу (!) світлин — свідчень життєдіяльності лікувальної установи. Така копітка робота пояснюється схильністю до наукової діяльності автора, адже на рахунку військового капелана чимало трудів з біблейської археології, давньоєврейської палеографії та епіграфіки, а також книги з історії Святої Землі. До того ж Олег Скнарь є доцентом, викладачем біблейської археології і біблейської текстології кафедри біблейських та філологічних дисциплін Київської православної богословської академії.
У нинішнє свято Світлого Христового Воскресіння виповнюється 22 роки, як відроджена громада госпітального храму в 1999 році відновила своє місіонерське служіння, яке було перерване в 1919 році у зв’язку з приходом до влади більшовиків.
— Ініціатива створення такої книги-фотоальбома належить парафіянам, які протягом 22 років брали участь у становленні церковної громади, відродженні, реставрації і оздобленні храму, — говорить отець Олег. — У відновленні госпітальної святині активну участь брали лікарі, медсестри, працівники технічного сектору. Медперсонал виконував допоміжні та підсобні роботи. Для багатьох із них госпітальний храм став першим храмом, де нові віряни за допомогою Таїнства Церкви відчули благодатний дотик Святого Духу, саме тут слова Євангеліє наповнилися іншим змістом, близьким серцю.
Видання вражає унікальним історичним матеріалом, з якого читач дізнається про будівництво першого дерев’яного храму, освяченого 10 жовтня 1820 року. Двадцять п’ять років потому було споруджено кам’яний храм, святинею якого стала древня Вишгородська (Володимирська) ікона Божої Матері. А особливим днем для госпітальної церкви було 14 жовтня — День Покрови Пресвятої Богородиці — храмове свято госпіталю. Серед архівних документів є унікальний регламент командування госпіталю, за яким було особливе ставлення до цього дня всього особового складу військової частини. А наказ цей доводився під особистий розпис. У новітній історії госпіталю цього дня у стінах храму, як правило, складає присягу на вірність українському народові медичний персонал, який підписав контракт на службу в лавах Збройних Сил.
— Мета книги — ознайомити читачів з історичними та сучасними подробицями організації храмового життя, священниками, які протягом двох століть здійснювали своє пастирське служіння, — говорить Олег Скнарь. — Крім того, це видання — моя особиста вдячність всім тим людям, які багато років становлять більшість нашої госпітальної громади, а також тим, хто допомагав відновлювати нашу святиню.
Госпітальний храм часто-густо називають духовною клінікою головної лікувальної установи Збройних Сил. І це дійсно так. Для прикладу наведемо інформацію з останніх сторінок видання.
«18 квітня 2020 року до Національного військово-медичного клінічного центру МО України літаком доставлено 12 поранених військовослужбовців. Більшість із них зазнали поранень під час ворожого мінометного обстрілу у свято Входження Господнього до Єрусалиму.
Увечері того ж дня, у Велику Суботу, в госпітальному храмі було здійснено таїнство Хрещення над одним із бійців, якого доставили з передової з контузією. Під час спілкування перед Хрещенням військовослужбовець Сергій Ванда розповів, що до обстрілу на передовій не вважав себе віруючим, але коли від ворожої міни в бліндажі загинув його побратим Леонід, життя кардинально змінилось, і він вирішив прийняти хрещення».
У щедро ілюстрованому виданні чимало матеріалу присвячено захисникам України, їхнім подвигам. Приділено увагу й процесу переходу храму в січні 2019 року під юрисдикцію Православної церкви України.
