Ще у шкільні роки єдиним спортивним захопленням Володимира був футбол. Він грав за шкільну команду, брав участь у міжрайонних змаганнях. Про турніки та спортивні бруси навіть гадки не мав. Воркаутом хлопець захопився у 2012 році, коли вступив до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
— Якось побачив, як один зі старшокурсників крутить «сонечко» на турніку. Вирішив спробувати як він і почав тренуватися, — пригадує Володимир. — Одного разу під час тренувань виконав 103 підйоми переворотом за 35 хвилин, а за місяць тренувань «сонечко» крутив уже і я.
Спортивні успіхи змотивували хлопця продовжити заняття, а згодом він почав освоювати й нові елементи. Тренування Володимир продовжив і в курсантські роки, навчаючись уже в Харківському національному університеті Повітряних Сил.
— Кожну вільну хвилину використовував, щоб позайматися, — розповідає хлопець. — Навіть у звільненнях ішов на спортивний майданчик у парку Горького або у Саржиному Яру й тренувався. Уроки знаходив в інтернеті, бо в Україні цей напрям не надто розвинений.
На жаль, захоплення воркаутом не обійшлося й без травматизму.
— У мене було дві травми плечей — праве заживало півтора року, ліве — 4 місяці, — перераховує Володимир. — Були розтягнення кистей — теж заживали по кілька місяців. Вибиті пальці я навіть не рахую. Втім, я сам винен, бо всі травми дістав через нехтування розминкою.
Саме добре розім’ятися перед тренуванням — це найголовніша порада початківцям від спортсмена. Пострибати на скакалці, повіджиматися на брусах, від підлоги. 10–15 хвилин достатньо, щоб розігріти м’язи й підготувати їх до навантажень.
Нині Володимир уже офіцер, проходить службу на Приазов’ї. Тренування не полишає, а деякі з них знімає на відео й викладає у соцмережі, популярні серед молоді.
— Моя мета — популяризувати спорт і армію в нашому суспільстві, — говорить Володимир. — Навіть мій нік перекладається як «Натхненник». Кожне відео має багато приємних позитивних відгуків. Люди цікавляться, просять порад.
