За перші 100 годин операції було завдано майже 2 тис. ударів по оперативних цілях Ірану. Майже всі авторитетні воєнні аналітики…
Масштабна військова кампанія США, розпочата 28 лютого цього року за наказом президента США Дональда Трампа у тісній координації з Ізраїлем стала історичною.
За перші 100 годин операції було завдано майже 2 тис. ударів по оперативних цілях Ірану. Майже всі авторитетні воєнні аналітики (включаючи офіційний ресурс ЗС США CENTCOM) стверджують, що концентрація і масштаб ударів поступаються лише операції «Буря в пустелі» 1991 р. Проте остання реалізовувалася в межах великої міжнародної коаліції і була більш тривалою за терміном реалізації.
США вперше застосували військово-політичну стратегію під назвою decapitation strike (удар обезголовлення) або leadership decapitation (обезголовлення лідерства).
Її ціллю є швидке усунення вищого керівництва противника шляхом знищення або захоплення ключових лідерів противника одночасно із завдаванням нищівних ударів по головних військових та політичних об’єктах. Вважається, що завдяки таким заходам у противника буде порушено ланцюг управління, виникне хаос у керівних структурах, розпочнеться боротьба еліт за владу, частина населення перейде на бік США, що, зрештою, дозволить швидко досягти зміни режиму з мінімальними втратами для своїх сил.
Ключовим теоретиком, який узагальнив, систематизував і перетворив ідею strategic paralysis (стратегічного паралічу як швидкої перемоги без затяжної війни) в доктрину став полковник ВПС США Джон Ворден (John Ashley Warden III). Зокрема, у своїй роботі «The Enemy as a System» (1995) (Ворог як система) він подає модель Five Rings (п’ять кілець). Держава загалом — це система. Ключове внутрішніше кільце — це керівництво (leadership). Удари по цьому центру (decapitation) паралізують усе інше: армію, інфраструктуру, населення та системи життєзабезпечення.
Проте треба зауважити, що така стратегія передбачає дії проти слабшого противника. Більшість критиків висловлюються в тому дусі, що вона не працюватиме у разі відносної паритетності військової сили (наприклад, якщо порівнювати з потенціалом НВАК КНР). Крім того, у випадку з децентралізованим противником (наприклад Талібан) реалізація стратегії взагалі неможлива, оскільки у противника відсутня чітка державна система.
Операція «Епічна лють» — якісно новий рівень інтегрованого застосування всіх засобів ураження та впливу. Вона є подальшим розвитком Концепції багатодоменної війни (офіційно — багатодоменних операцій, англ. Multi-Domain Operations або MDO).
Вказана вище концепція — це сучасна оперативна доктрина Армії США, розроблена для ведення бойових дій у всіх доменах одночасно: суходіл, повітря, море, космос, кіберпростір, електромагнітний спектр та інформаційне середовище. Вона вперше була викладена в колективній роботі Командування навчання та доктрини Армії США (TRADOC) і була оприлюднена у завершеному вигляді з’явилася 27 листопада 2018 р. під назвою: TRADOC Pamphlet 525-3-1 «The U.S. Army in Multi-Domain Operations 2028». Передмова була написана тогочасним начальником штабу Армії США генералом Марком Міллі. Саме цю концепцію зараз адаптують у НАТО (Alliance Concept for MDO 2023).
В Пентагоні та CENTCOM прямо заявляють, що операція «Епічна лють» є першим реальним бойовим застосуванням доктрини MDO у великій війні проти сучасної A2/AD-системи (Іран).[1] Зокрема, протягом перших кількох днів ми спостерігаємо удари з метою швидкого руйнування “системи” (держави): спочатку leadership (Хаменеї + керівництво КВІР), потім organic essentials (ядерні об’єкти, ракетне виробництво), infrastructure (ППО, порти), fielded forces (флот і ракети).
Під час ударних операцій по іранських об’єктах ЗС США вперше застосували низьковартісні дрони-камікадзе LUCAS (Low-cost Uncrewed Combat Attack System).
LUCAS характеризують як зворотну інженерію іранського Shahed-136 (виробник — SpektreWorks, Арізона). Вартість ≈ $35 000 за одиницю, дальність до 444 миль (≈ 715 км), корисне навантаження 40 фунтів (18 кг), автономний політ до 6 годин, швидкість 70–105 вузлів. Запуск відбувається або з землі (катапульта/ракетний прискорювач) або з кораблів.
На тактичному рівні LUKAS застосовуються з метою насичення ППО противника, змушуючи витрачати дорогі ракети на дешеві дрони, пробиття оборони перед високоточними ударами, ураження командних центрів КВІР, ППО та ракетних баз. З метою ефективного масового застосування такого типу дронів було створено спеціальну Цільову група «Удар Скорпіона» (англ. Task Force Scorpion Strike, скорочено TFSS) — це офіційна назва спеціального підрозділу Центрального командування ЗС США (CENTCOM). Цим самим вважається що ЗС США почали використовувати концепцію affordable mass (доступна масовість), яка має значно зменшити використання дороговартісних ракет.
При цьому, застосування LUKAS відбувається інтегровано з традиційними крилатими ракетами та стелс-авіацією що являє собою принципово нову архітектуру ударів. Дрони беруть на себе “дешеві” чи простіші цілі а також перенасичення ворожої ППО, а B-2, Tomahawk і F-35 завдають ударів по критичним об’єктам. Це дозволяє економити ресурси та вести затяжну кампанію без виснаження арсеналів дорогих боєприпасів.
В рамках реалізації доктрини MDO під час операції проти Ірану відбувся бойовий дебют Рrecision Strike Missile (PrSM) – Нової далекобійної балістичної ракета Армії США (до 500+ км, яка має замінити ATACMS). Її запуск відбувався з HIMARS (M142) та M270A2 MLRS. За офіційними і експертними оцінками дана ракета показала себе надзвичайно стійкою до різних радіо-технічних завад і як висновок стане неодмінним атрибутом застосування в рамках доктрини MDO.
У січні ц.р. Пентагон ухвалив стратегію, спрямовану на створення “військових сил, орієнтованих на ШІ”, з акцентом на такі проєкти: Swarm Forge — автономні дрон-рої; Open Arsenal — перетворення розвідданих на бойові можливості за години; GenAI.mil — масове впровадження ШІ серед військових.
Операція “Епічна лють” ґрунтувалася в тому числі на глибокій інтеграції штучного інтелекту (ШІ) у військові системи управління, зокрема в рамках концепції C4ISR (командування, контроль, зв’язок, комп’ютери, розвідка, нагляд і розвідка). Вона стала першим масштабним бойовим застосуванням ШІ у сучасній війні, незважаючи на політичні й етичні суперечки.
Так, ШІ Claude від компанії Anthropic використовувалася для обробки даних із супутників, дронів і радіосигналів, щоб ідентифікувати високопріоритетні цілі, зокрема місцезнаходження Алі Хаменеї. Він також моделював оптимізацію маршрутів атак. Процес від виявлення цілі до прийняття рішення про удар скоротився з днів до хвилин.
За кілька годин до початку операції президент Трамп заборонив урядовим агентствам використовувати технології Anthropic, назвавши їх “радикально лівими”. Однак Pentagon продовжив використовувати Claude, оскільки система була вже “вбудована” у бойові процеси.
На сьогодні залишаються відкритими питання, наскільки така демонстрація нової технологічної моделі війни США може призвести до реальної зміни режиму в Ірані без проведення наземної операції. Політична система в країні хоча й обезголовлена і значною мірою децентралізована все ж зберігає відносну стійкість. Частина аналітиків також підкреслює, що новітні американські доктрини ведення війни не будуть ефективними у випадку воєнних дій із КНР без використання воєнного потенціалу союзників та партнерів Вашингтона.
Анатолій Лазаренко
