Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Артилерійська батарея 2А36 «Гіацинт-Б», у якій головним сержантом служить старшина Павло Король, нещодавно повернулася до пункту постійної дислокації з району проведення операції Об’єднаних сил. Для нього це третя ротація за 5 років служби – якраз у ці березневі дні минає п’ять літ відтоді, як Павло уклав перший контракт. І за цей час гармаш, розповідають в артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, де він проходить службу, зарекомендував себе якнайкраще. Судіть самі: торік розрахунок, яким він командував, виконуючи обов’язки командира гармати, визнано найкращим у Об’єднаних силах. А 2017-го батарея виборола пальму першості серед артилерійських батарей ЗСУ. Перший снаряд у ціль Павло випустив трохи менше ніж п’ять років тому. Відтоді, зізнається, раз і назавжди захворів артилерією – це унікальне відчуття!
«Спекотні» лютневі дні під Авдіївкою
– За ці роки Павло вивчив гармату 2А36 досконало – знає її до найменшого гвинтика, – розповідає про підлеглого заступник командира артдивізіону з морально-психологічного забезпечення лейтенант Сергій Болохівський. – Він приїхав до нас із навчального центру у 2016-му. Тоді я був командиром гармати, а Паша прийшов старшим навідником. І одразу проявив себе старанним військовослужбовцем, який швидко вчився й пізнавав науку артилериста. Усі завдання виконував на «відмінно». А це – не навчальні стрільби. Щойно він потрапив у підрозділ − ми вирушили на Схід, і бойової роботи на той час вистачало.
25-річний артилерист народився і виріс на Житомирщині. Відслужив строкову у військовій частині Національної гвардії України, коли на Сході вже палала війна. Повернувся у рідне село Кикишівка, що неподалік Бердичева, та довго просидіти вдома не зміг.
– Ще на строковій сподобалася служба, а найближче до батьківської домівки – Бердичів, і артилерійська бригада там дислокована, – пояснює свій вибір старшина. – Тож навесні 2016-го уклав контракт і після 19 днів перебування в навчальному центрі приїхав у бригаду. Артилерійську науку вчив безпосередньо на місці – чого не встигли навчити в центрі. У частині поталанило брати уроки у досвідчених побратимів, які прийшли служити за мобілізацією, добряче попрацювали в 2014−2015 роках і залишилися на піврічний контракт.
Лише кілька місяців навчання – і в бій, перша ротація на Донбас. Вона для підрозділу, в якому служить Павло Король, була дуже насиченою бойовою роботою. Артилерія вже тоді перебувала у районах відведення, утім під час загострень прикривати піхоту виходила і вона. Наприкінці 2016-го були запеклі бої на Світлодарській дузі. У лютому 2017-го – під Авдіївкою. На той час з навідника Павло став уже командиром розрахунку – штатний командир відбував на навчання в Академію Сухопутних військ і як заміну собі залишив саме Павла. Приймати командування довелося якраз під час боїв, у спекотні лютневі дні…
Прямою наводкою стріляти 152-им калібром – ще той драйв!
Під час тієї ротації працювати за призначенням довелося чимало – снарядів близько двохсот, гармата Павла Короля точно вистрілила. А ще запам’яталися тріскучі морози…
– Відкриваєш на 27-градусному морозі пляшку з питною водою, ще допити її не встигаєш, а вода у ній вже замерзає, – згадує хлопець. – І на такому морозі були в полі на Світлодарці три доби… І – не просто ж сиділи, мерзли. Мали насичену бойову роботу з постійними змінами позицій…
Колишній командир, а нині – заступник командира дивізіону лейтенант Сергій Болохівський розповідає, що наводив на ціль Павло так, що досить швидко він побачив, що немає сенсу його перевіряти. Він немов народився навідником. Та й в цілому матчастину дуже швидко освоїв і до командира гармати виріс у найкоротші терміни – за лічені місяці.
Друга й третя ротації батареї минули на Луганщині. Тут гармаші перебували в постійній готовності. Утім, бойової роботи, як у дебютне відрядження, «Гіацинти» вже не мали. Хоча постріляти довелося – і чимало. Під час тактичних навчань з бойовою стрільбою артилерії ООС на полігоні Урзуф, що на азовському узбережжі, вже будучи головним сержантом батареї, старшина Павло Король виконував обов’язки командира гармати. Із 8 пострілів уразив усі 8 мішеней.
– Тут ПТУРи так влучити не можуть, як ви з «Гіацинта» зробили! – сказав тоді начальник ракетних військ і артилерії Об’єднаних сил полковник Богдан Союшкін.
Для Павла ті навчання стали черговим досвідом, адже він не лише уразив усі цілі. Уперше в житті стріляв прямою наводкою, а це – ще той драйв, ще ті емоції!
От і третя ротація – вже позаду… Павло повернувся до коханої дружини Катерини й сина – встиг вчасно. За місяць маленькому Давидові Королю виповниться три рочки! Ну і – знову, здрастуй ППД та служба в мирному гарнізоні, й насичена, як завжди, бойова підготовка артилерії!
